Я ЧУВ, ЯК СПІВАЄ ЛЬОН- каже Сарненський Голова РДА

Голова Сарненської
РДА Анатолій Остапчук

• На днях голова Сарненської райдержадміністрації дав першу пресконференцію за 8 місяців своєї каденції, і тут доречно буде  пригадати ключове твердження, що пролунало під час представлення з вуст першого заступника голови ОДА Анатолія Юхименка: «…Обласна адміністрація віддала перевагу кандидатурі Анатолія Остапчука, щоб забезпечити суспільну, політичну, економічну рівновагу…». Ці слова передавали не лише сподівання, а й стали настановою в діяльності керівника району. 
•     Тож,  чи вдається  досягати такої бажаної рівноваги?
•    На що Анатолій Остапчук відповів:
• - Тут варто акцентувати на здатності пошуку порозуміння між різними суспільними групами, політичними об’єднаннями, якої б направленості вони не були. Маємо турбуватися за спільні блага, завдання влади – їх забезпечувати, організовувати територіальні громади діяти разом задля суспільних інтересів. Найскладніше – шукати компроміс з людьми, кардинально налаштованими на супротив, яким не подобається все, що б не запропонував. Тут на допомогу стає життєвий досвід за роки непростої роботи на керівній посаді в найскладнішій із галузей – сільськогосподарській. Дати лад землі, організувати сільгоспвиробництво – справа непроста. Успішно вести її може тільки колектив однодумців. У пригоді стали й уроки 2003-2005 років, коли очолював виконавчу владу району. Безперечно, як і в кожного, за плечима маю гіркий досвід невдач, непорозумінь, який тепер допомагає уникати помилок. Тож головна ставка - на досягнення порозуміння. Тільки за суспільної підтримки можлива стабільна, виправдана, результативна робота влади й рівновага у всіх сферах діяльності. - З огляду на інформацію, яку озвучили, цифри засвідчують суттєвий позитив, різновекторний розвиток Сарненщини.  Та найбільш гострими й особливо болючими для мене залишаються проблеми агропромислового розвитку. Потенціал сільгоспвиробництва задіяний недостатньо, а хотілося б динамічного розвитку. Все ж приємно констатувати, що попри всі труднощі сільськогосподарська галузь у сьогоденні також має позитивний поступ до бажаних перемін.  Вірю, що сільське господарство відродиться, бо це передумова розвитку і важкої, і легкої промисловості. Це – основа основ. Якщо не буде розвитку сільських територій, не буде майбутнього в держави. Україні Богом дана найкраща земля, яку ми не навчилися навіть елементарно використовувати собі на благо. Та в нас на Поліссі є ще одна проблема – розпайовані землі, що утруднюють обробіток полів сільськогосподарською технікою. Багато таких земель роками пустують. Варто звернути на це увагу сільським головам. А там, де тримаються на плаву господарства, виробляють сільгосппродукцію, там працюють і фермери. Тому врегулювання земельних відносин – найнагальніша із проблем сьогодення. Цікавий досвід у цьому має, наприклад, Польща. І якщо сприятливо зміниться законодавча база – за сільськими трударями справа не стане. Окремо хотів би сказати і про льонарство. «Маяк» чи не єдине підприємство на Рівненщині, що вирощує льон, переробляємо його на льонозаводі, на жаль, на застарілому обладнанні. Вивчав розвиток льонарства і в Україні, і за кордоном, передусім у Білорусі. Площі, задіяні там під цю культуру ще з Радянських часів, становлять 8-10%, працюють 26 насіннєвих станцій, два науково-дослідні інститути, заводи виробляють техніку для льонарства і все ж результативної прибутковості галузь не має. У нас, в Україні, льонарство практично відсутнє. Основна причина в тому, що багато людей не зможуть придбати вироби з льону через високу їх вартість. І поки середній клас не сформує бодай 70% населення, не покращиться платіжна спроможність громадян, на відновлення виробництва льону та речей і одягу з нього годі й сподіватися. Перспективи пов’язані з надіями. Але щоб не  сталося, підприємство «Маяк» не відмовиться від вирощування цієї сировини. Чому? Розповім такий випадок. Одного разу, коли мені було років сім, влітку, в пору дозрівання льону, дідусь якось запитав: «А ти чув, як співає льон?» Тоді було трішки дивно осмислити це малому хлопцеві, тільки згодом справді почув пісню льону. Під час дозрівання на високих майже півтораметрових стеблах потріскують округлі коробочки (кожна з яких розділена на п'ять частин і містить по 10 насінин). Оцей шерхіт під подувом вітерцю й створює справжню неповторну мелодію. І чути її – велике щастя. І досі згадую дідові слова, не можу їх забути і, мабуть, лише за спогад про той випадок ніколи не втрачу бажання сіяти цю дивовижну культуру.  Основним завданням залишається збільшення обсягів виробництва промислової продукції. Продовжуватимемо роботи з оновлення основних виробничих фондів шляхом впровадження новітніх технологій з поліпшеними техніко-економічними показниками, зменшеною енерго- і ресурсоємністю виробництва, який матиме довгостроковий потенціал зростання. Окрім того, докладемо зусиль для збільшення обсягів інвестицій. Є, звичайно, багато й інших планів, будемо прагнути втілити їх всі в життя. Приємно, коли за виконану роботу люди дякують. Хотілося б, щоб кожна сільська, селищна рада підвищували добробут мешканців за рахунок створення нових робочих місць, розвивали виробництво, тоді й проблем буде менше. Не варто чекати готових благ. Потрібно з усіх сил розвивати економіку як гарант розвитку й соціальної сфери. Та найголовніше, ще раз наголошую, – щоб ми зуміли всі разом - влада і люди, знайти гармонію в порозумінні, баченні перспектив розвитку Сарненщини... **
•      І насамкінець хочеться побажати поважному і авторитетному  Голові, щоб були прийняті ним міри і Центральна Районна Лікарня не "прославляла" на весь світ  Сарненський район публікаціями на кшталт: " З роддому- на той світ"  http://provinciyka.rv.ua/golovna/14712-z-roddomu-na-toj-svit.html  та "Порушили головну заповідь Гіппократа "Не нашкодь". http://nemovychi.blogspot.com/2010/09/blog-post_15.html
•