В гарному селі й люди хороші.

Виставковий зал Сарненського історико-етнографічного музею не бачив раніше такої кількості шанованих гостей під час проведення районної мистецької акції «Мистецтво одного села», як після останнього свята, Введення в храм Пресвятої Богородиці й Пріснодіви Марії, що завершило осінній цикл празників, сюди завітали учасники художньої самодіяльності та майстри декоративно-вжиткового мистецтва Немовицького сільського культурно-дозвіллєвого комплексу «Сокіл». Як гімн рідному селу прозвучала пісня про Немовичі у виконанні народного аматорського ансамблю народної пісні «Терен» Немовицького будинку культури, якою і розпочалася зустріч з поціновувачами прекрасного.

З НОВИМ РОКОМ!

Злодійка Нонна з Білорусі

У чергову частину Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області продовжували надходити повідомлення про зникнення гаманців із жіночих сумочок на речовому ринку на вулиці Ярослава Мудрого. Минулої суботи таких повідомлень зареєстрували п’ять.

У Сарнах багатоповерхівки з лампочками на датчиках руху

Рівне Вечірнє повідомляє:

У Сарнах місцева влада вирішила встановити в під’їздах багатоповерхівок лампочки із датчиками руху. Поки що експеримент діє в одному будинку на вулиці Пушкіна. Міський голова Сергій Євтушок стверджує, економія електроенергії становить близько 70%, а тому є сенс такі лампочки встановити і в решті будинків.

— Втім, спершу слід у під’їзди поставити двері на кодовому замку, — зауважує Сергій Євтушок. — Світлодіодні лампочки із датчиком руху купували за кошти міського бюджету у Харкові, по 80 гривень за штуку. Обладнали ними усі поверхи поки що в одному будинку. Адже навіщо, щоб світло горіло увесь час? А так зайшла людина — лампочка засвітилася, пройшла поверх — погасла.

Подібний експеримент пробували провести у Рівному кілька років тому. Щоправда, як розповідає начальник ЖКП «Західне» Микола Тарасюк, не у всіх будинках лампочки «провисіли» довго:

— Кілька років тому я вирішив зекономити витрати електроенергії, ввівши нову систему освітлення у під’їздах. Це були лампи з вбудованими датчиками руху. Ці датчики виколупали у дев’ятиповерхових будинках вже через півроку, а ось у п’ятиповерхівках вони працюють і досі. Вважаю, що ефективність таких нововведень значною мірою залежить від культури людей.

Денис БУЛГАК, Дарина ГУЗЕНКОВА

А я живу на чужині

Лечу-спішу додому

Журавлі летять у свій пташиний рай
 Тужне курли Їх  лине вдаль
З ними і я лечу-спішу  додому
В Немовичі, у рідний край

Від воза до паровоза

 

В її історії, як і в історії кожного краю, міста чи навіть малого села, наче в краплині води, відбиті вікопомні сторінки історії українського народу, його культура, його чарівна, співучо – пісенна душа, його радощі і надії.

http://escalibro.com/ru/poetry/book/read/263_sarnenschina-vd-knyazv-do-parovozv/#line=120 - натисни 

НІМЕ ВІЧЕ /зредаговано/

Книга про село./ зредагована/

Книга НІМЕ ВІЧЕ нова редакція

Share this:

• Email
• Print
• Reddit

Лист з фронту

Сарненщина. Від князів до паровозів

Сарненська земля…

В її історії, як і в історії кожного краю, міста чи навіть малого села, наче в краплині води, відбиті вікопомні сторінки історії українського народу, його культура, його чарівна, співучо – пісенна душа, його радощі і надії.

http://escalibro.com/ru/poetry/book/read/263_sarnenschina-vd-knyazv-do-parovozv/#line=120 - натисни

Тут рідне все: ставок, садок, хатина…

Ще однією сходинкою до родинного єднання стало свято села в Немовичах. Цьогоріч воно було особливим. Адже храму святої Параскеви Сербської виповнилось 130 років. Зранку в храмі відбулось святкове богослужіння, в якому взяли участь 17 священиків.

Заслучанські робінзони

Зі стрімким весіннім таненням снігів прийшла велика вода.

На околиці поліського села сусідські діти; хлопчик і дівчинка років десяти пливуть на чайці, плоскодонці, туди, далеко за село,в надії спіймати зайців, як дід Мазай… 

http://escalibro.com/ru/poetry/book/read/252_zasluchansk-robnzoni/#line=0 - натисни

Древній воїн Немович

Багато весен минуло з того часу, вже й ніхто не пам»ятає.Тоді поліщуки-древляни вперше з»явилися на берегах Горині й Случі і невдовзі Случа назвали Князем, що означає- хранитель вогню – огнища,  де живе начало життя – Сварог, Дажь-бог.

Древній воїн Немович -натисни

Книга “НІМЕ ВІЧЕ”

Деякі роздуми (замість передмови)

                                 ------------------------------------------------

               Несподівано отримав пропозицію написати передмову до книги, чорновий варіант якої уже гуляє на сторінках Інтернету. Книга про рідне село, його історію, його людей.  З чого розпочати? Подумалось , мабуть, спочатку треба визначитись чому у автора виникла  думка писати про оте поліське, мало кому відоме село, адже довгий час живе у Закарпатті. Де має сім’ю, де народилися діти і внуки. Прийшли на пам’ять декілька віршованих рядків, які, певне, є ключем до розгадки:

                           Усім нам, друзі, люба Україна,

                           Багата й щедра звіку тут земля…

                           Та ще у всіх Мала є Батьківщина,

                           Де перший подих робить немовля.

Книги про село. Свіже

Опубліковано зредаговану і доповнену версію книги

 Повість. "Первісний вчитель Немович"↓

Первісний вчитель  - натисни тут

Опублікована нова книга

Книга  “ПРО НАС”

В книзі розкривається альтернативний погляд на суспільне життя – буття, на драматичні і часто трагічні сторінки історії нашого українського краю, споконвічні конфлікти; батьки-діти, поезію, та  реальну сучасність, насичену протиріччями і злобою …

КНИГА  ЗБІРНИК ПРОНАС ←  Натиснути тут

Книга про село у вільному доступі

• “СЕЛО НЕМОВИЧІ І ЙОГО ЛЮДИ”

  Posted on 01.11.2011 by АлМаС| Залишити коментар | Редагувати
   

   

   

   

   

   

  2 Votes

  У творі автор намагається відтворити значимі сільські події з первісних часів до наших  днів. У повісті, що входить у цю книгу душевно змальовані картини  життя прадавніх полісян. Нариси, новели, поезія , оповідання і спогади сільських старійшин  своїм фактажем доповнюють  правдиве висвітлення буднів за виживання і непрості, часом навіть драматично- трагічні події  в буремні дні війни та в часи Чорнобильської трагедії.

  Книга складається з двох частин: «З історії села і його людей»-перша частина, друга – це збірка новел, поетичної лірики, нариси, оповідання й спогади безпосередніх творців історії – самих Немовичан.

  ОТОЖ НА ВАШ СУД  КНИГА ПО РОЗДІЛАХ:Село Немовичі  натиснути підчеркнуте
• 
  
• 
  
• 
  
• 
  

Книга про наше село Немовичі

У творі автор намагається відтворити значимі сільські події з первісних часів до наших  днів. У повісті, що входить у цю книгу душевно змальовані картини  життя прадавніх полісян. Нариси, новели, поезія , оповідання і спогади сільських старійшин  своїм фактажем доповнюють  правдиве висвітлення буднів за виживання і непрості, часом навіть драматично- трагічні події  в буремні дні війни та в часи Чорнобильської трагедії.

Книга складається з двох частин: «З історії села і його людей»-перша частина, друга – це збірка новел, поетичної лірики, нариси, оповідання й спогади безпосередніх творців історії – самих Немовичан.

Отже читайте книгу

 СЕЛО НЕМОВИЧІ І ЛЮДИ  -натиснути підчеркнуте

На Храмовому святі

Митці поліського села...

"ХАЙ В НАС І У ВАС ВСЕ БУДЕ ГАРАЗД !"

Краса  і криза не сумісні

Хто сказав що село помирає?

Почесний гість Наконечний Ф.Й.

... Був на концерті в БК. Організовано
чудово, чествували старожилів, "молодожонів" з золотим весіллям, гарна
концертна програма. В фойє - виставка творчості народних умільців.
Унікальні експонати, навіть не віриться на що ми здатні...

27.10. 2011

Первісний вчитель Немович | АлМаС- AlMaS

Первісний вчитель Немович | АлМаС- AlMaS

З ПРАЗНИКОМ !

Церква була освячена 130 років тому, на свято Параскеви Сербської у 1881р.
Сільський, типовий дерев"яний  православний храм московського патріархату, розташований на найвищому пагорбі села, в його центрі. Не багатий,скоріше бідний. На церковному подвір’ї ростуть старі буки та кущі бузку, які й створюють атмосферу затишку та спокою.
 Добре пам’ятають односельці  священиків Федора Шилана, Петра Кукурудзу, Петра Бичковського, Григорія Крупенко, Анатолія Волощука. Божою милістю слова духівників залишались у серцях мирян, укріплювали їх у вірі, даючи наснагу звершити духовний подвиг заради спасіння. А надійними помічниками настоятелів були диякони Кіндрат Кірков, Андрій Мичка. Не можливо оминути добрим словом  Олексія Лук’яновича Гаюна, який майже 30 років був справжнім помічником пастора й незмінним старостою. 

Церковнослужителі кажуть, що іменини храму – це день, коли віруючі звертаються з молитвою до покровительки, а вона виконує усі їхні прохання. А освячення в таке свято прирівнюється до Йорданського. 27 жовтня, коли православний світ вшановує Святу Параскеву, в нашому селі Немовичі храмове свято.

Вирка - глибинка поліського краю.

До села веде розбита шосейна дорога.

 Невеличке село, що мальовничо розкинулось на встеленому розкішним багрянцем полі-килимі. Мешканці його – щирі душею селяни, більшість пенсіонери, які живуть ще за тими, призабутими для багатьох, давніми українськими звичаями. Ось з димаря стелеться сивий дим і розлягається клубами між чепурних селянських хат. А недалечко сумлінний господар зі спітнілим чолом переорює на зиму лан. У селі мешкає 311 осіб, молоді й дітей не надто багато, але вони – найбільша його гордість. Кожен любить Вирку, бо тут стежками бродив босоніж, омиваючи ноги вранішніми росами, бо виколиханий у піснях солов’їв і на материнських руках, які щоденно тяжко трудились на землі. Рідне село. Милішої землі ніж та, де зростав, немає в цілім світі. Хтось каже про Вирку «кінець географії», а люди, які народилися в цім краї, називають раєм.  До сих пір тут немає природного газу, дорога не асфальтована, встелена бруківкою, проте Вирка живе.  Народжуваність  стабільна впродовж декількох років, діють початкова школа, ФАП, клуб, заклади торгівлі, храм Іоанна Богослова та будинок молитви.


 Їхати у Вирку не так і далеко.Це молодий, післявоєнний населений пункт. Колись у довколишній місцевості розміщувалось дуже багато хуторів, де мешкали великі родини польських осадників. Утворилося село в роки колективізації. За часів Польщі діяли в ньому школа на 370 місць і костел. Цінною пам’яткою є польське кладовище, створене тут ще до 1943 року. Уже впродовж двох років  село зустрічає польських паломників, які навідуються, аби віддавати належну шану предкам, похованим на нашій, поліській землі. 


 Село це від районного центру надто далеко, тож важливо, щоб і медичну допомогу, і хороші знання жителі від старого до малого отримували за місцем проживання. Багато питань вдалося вирішити без затрат коштів власного чи районного бюджетів. Позаяк цей населений пункт Великовербченської сільради, як і два інші, розташовані в радіусі 30-кілометрової зони Рівненської АЕС. Відповідно до програми «Укратом» щороку на розвиток інфраструктури сільська рада отримує кошти згідно з поданими проектами та кошторисами. Таким чином, у Вирці вже вдалося успішно вирішити багато актуальних для громади проблем, і люди не приховують задоволення. Тут функціонують клуб і публічно-шкільна бібліотека – сільський центр інформації, куди місцеві мешканці навідуються почитати періодику, взяти книги й зрештою просто поспілкуватися.  У початковій школі цьогоріч за парти сіли 15 учнів. У школі встановили нові вікна, кошти на які отримали згідно з згаданою програмою «Укратом». Впорядкували й коридор. Будівля ця діє ще з 1951 року, весь час опалювали її грубками, а цьогоріч придбали електричні конвектори, якими задоволенні і учні, і педагоги.Очевидно, не зайвим буде хоч один комп’ютер, бо ні в школі, ні в бібліотеці його ніхто ще не бачив.


Є храм Іоана Богослова.  Церкву збудували на кошти місцевих жителів майже 16 років тому. Сьогодні цей острівець духовності радо відвідують дорослі та діти, щоб причаститися Тіла й Крові Христових, пізнати щедроти Господньої любові, які рясно сіє в їх душі місцевий батюшка. У храмі є образ Спасителя, який кровоточить уже впродовж трьох років.  П’ять років тому оновилася також ікона Казанської Божої Матері. Нині обидві святині представлені для поклоніння. 


 Мешканці ж Вирок дуже товариські, допомагають один одному і в роботі, і в піснях. Залюбки розповідають про своє сільське буття, радіють реконструкціям у школі та клубі. А наболілою проблемою селян є відсутність робочих місць. Адже крім державних установ, є ще два заклади торгівлі, приватна пилорама.Ось і все. Жодного підприємства, де б молодь могла працювати. А скільки землі заростає чагарниками! Не менш наболілим є транспортне сполучення: у село лише двічі на тиждень приїжджає автобус. В інші дні громадяни добираються шкільним до Великого Вербчого, а вже звідти - до районного чи обласного центрів.