За словами старожилів, ця місцевість ділилася на три частини: Крушинка, Ріхта, Поляна. Перші поселенці розмістились біля Бадіного й Бенехового боліт у середині ХІХ століття. До наших часів дійшла легенда про безстрашну дівчину Орисю, яка завела монголо-татарських ординців у непрохідне болото й ціною власного життя врятувала односельців від смерті та рабства. Тепер воно носить назву «Дівочий брід». Яскравими фарбами змалював життя бідняків краю відомий російський письменник О. Купрін, який був тут у 90-х роках XIX ст.
З часів радянської влади Поляна належить до Кричильської сільської ради. Як свідчать її архівні документи, перші записи про хутір Поляна датуються 1950 роком. На жаль, попередні згорі-ли. Із швидким ростом кількості населення хутору Поляна в 1987 році надали статус села. У 1969-ому його електрифікували. Початкова школа почала працювати в 1953 в приватному будинку С. Добридника, з 1964 - в будинку Л. Добридника, а в 1967 збудували нове приміщення. З 1960 по 1991 рік завідувала тутешнім навчальним закладом Надія Добридник.
Разюче змінилось село за роки незалежності України. Тут зводять добротні будинки, росте народжуваність, збільшується кількість молодих сімей. Зараз налічується 95 садиб, проживають 440 громадян. Працюють ФАП, магазин, пилорама, діє молитовний будинок, є бібліотека. У 2007 році збудували й нову дев’ятирічну школу, в якій навчаються 92 учні, трудяться 18 вчителів. Великим досягненням є будівництво асфальтованої дороги.
Зараз, як і колись, найбільшою гордістю Поляни є працьовиті люди. Більшість мешканців, які одержали земельні паї, господарюють одноосібно. У роботі їх виручають не тільки коні, а й трактори. Немало полянців працює в лісництві, окремі з них займаються різьбленням по дереву, бджільництвом.
Невеликий хутір Ріхта, що нараховує півтора десятка хат, розкинувся на декілька кілометрів уздовж лісу, навколо колишнього колгоспного поля. Нині належить до села Поляна, що за кілометрів три від нього.
- Поляна до 1987 року теж була хутором, - розповідає секретар Кричильської сільської ради Юрій Бовкун. - Саме через це там не дозволяли будуватися, бо за часів радянської влади людей з хуторів переселяли. Та й нині це проблема, адже немає Генерального плану забудови села, тож згідно з чинним законодавством отримати дозвіл на будівництво складно. Хоча бажаючі будуватися є. Позаминулого року в Ріхті провели реконструкцію електромережі, освітлення стало значно кращим. Хоча й досі один будинок залишається без електроенергії. Свого часу його власнику, нині інваліду, допомагав оформити пенсію.
Місцевість тут мальовнича: манить ліс, поруч річка Горинь. Перші поселення виникли всередині ХІХ століття біля Бадіного та Бенехового боліт. За словами старожилів, ця територія ділилась на три частини: Крушинка, Ріхта, Поляна. До наших часів дійшла легенда про безстрашну дівчину Орисю, яка завела монголо-татарських ординців у непрохідне болото й ціною власного життя врятувала односельців від смерті та рабства. Тепер це болото називають Дівочий брід. На жаль, документи збереглися тільки з 1950 року, попередній архів згорів.Живуть тут дружні, працьовиті люди, які добре знають ціну хліборобській праці, виховують дітей на славних традиціях, власним прикладом вчать споконвічним людським цінностям: доброті, працелюбності, милосердю. Бо звикли самі трудитись з ранку до пізнього вечора. Сім’ї тут в основному багатодітні. Більшість селян отримали земельні паї, господарюють одноосібно, дехто працює в лісництві. Звичайно, знайти роботу зараз не так і просто
Немає коментарів:
Дописати коментар