Для матері

Повернути не можна забути неможливо. 

 

Твої вишиванки мамо!

Про тебе подають магічний знак,

З мережки живими словами

До мене мовлять ромашки і мак

 

Мовлять, про жито без меж

У жовтавому осені злоті,

Як молода по полю ідеш,

І старієш в будденій роботі

 

Ідеш з прикритим чолом,

Боса – по стернях і росах,

Там,де ти лежиш за селом,

 Колись жито сушила в покосах

 

Скільки за вік ти  зв”язала снопів,

Скільки нажала ти жита,

Нині лежиш у мовчанні полів,

Небом безоднім прикрита

 

А я в далекі поїхав краї,

Й тут серед зимньої ночі,

Сняться натруджені руки твої

І такі рідні зажурливі очі

 

 У снах тебе я бачу, 

Таку гарну, ще молоду,

І, як сон віщий тлумачу,

Що колись до тебе я прийду

 

Хоч шумлять сосни на світання,

Співає жайвір з верховіть.

Та  зупинилась  ти востаннє,

І Душа полинула в блакить…

 ——————————————

Кажуть тісно у труні лежати,

Пройнятим печалю і жалем.

Тож будем своє жито жати,

І ще доволі  поживем...

 

Савчин О.М.