суботу, 25 лютого 2012 р.

Рідна хата, отча хата


За річкою, на лузі, селянська хата,
Ледь колишуться під вікнами вишні,
Місцина та солов"ями багата,
Нагадує мої літа колишні

Тут підростав хлопчина,
Знав кожен шепіт трав,
Коли погожа днина,
Бігцем до річки утікав

Люблю той край, де сяють зорі,
Де дівча тулилось до плеча,
Люблю його і в радості, і в горі,
І в час осінній журавлиного ключа

Любив ту пору, коли зозулі:- ку-ку,ку-ку,
 Світанок свіжий кучері чесав,
І босоніж росою по лугу
Мене "на рибу" проводжав

І знову розквітли під вікнами вишні,
Зірки цвіту осипаються з віт,
Де мої весни ті грішні,
Де ви пелюстки юначих літ

Хоч бачив я багато,
Чужі краї, світи,
Рідна хато, отча хато
Найближча серцю ти

Полісся, мрій й душі колиска,
У твоєму лоні вишневий цвіт,
Схиляюсь краю, перед тобою
За те, що дорогу  дав у світ

Савчин О.М.
Лютий 2012р.


Буря


Савчин О.М.


Чому принишкла так діброва?
Комарик жоден не бринить,
Буря розгулялася раптова,
Перун колісницею гримить


Замовкли пташки у верховітті,
Чекаючи небожий дар,
По небу зашугали блискавиці,
Серед рваних клаптів хмар


Вітер гнівно зірвавсь спросоння.
І з-за хмар, що миттю розрослись,
І немов злякані дикі коні,
Дощу потоки донизу полились


Мов прокляття з небес смертельні
На Землю грішну враз зійшли.
Наче сили  злі й пекельні,
У наступ останній свій пішли

пʼятницю, 24 лютого 2012 р.

Як Немовичани законно районного лісного знавця "взули"


На електронну почту Інтернет-сайту Вісник потрапили  "Адміністративний позов мешканця с. Немовичі Сарненського району до мисливствознавця Сарненського лісового господарства Чернюк Вадима Леонідовича" та "Постанова Сарненського районного суду Рівненської області про розгляд  вищенаведеного  адміністративного позову."

 Головна суть позову така:
13 грудня 2011 р. мисливствознавець  /для спрощення написання називатиму його- знавець/ Чернюк Вадим  Леонідович наклав на Жук Сергія Васильовича адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 102 грн, мов би за порушення вимог п.6 ст.20. Закону України «Про мисливське господарство та полювання»
Наклав, та й наклав цей пан ,що книжки про мисливство на Поліссі пише: штраф з невеликими грошима. Все б нічого. Постраждав черговий селянин. Ну  й що!, що постраждав не законно, зате  районний знавець  по лісу і полюванню показники своєї роботи покращив, аж до переможця серед мисливствознавців по області...
І треба трапитись такому; у справу втрутились депутат районної ради Савчин В.М. та небайдужі люди  – Опольський В.С. та Пацьола В.Іл.
Виявилось, що протокол про адміністративне порушення  знавцем по лісництву Сарненського району не складався в день виявленого порушення – 4.ХІ.2011р, а заповнювався пізніше на 9 днів,тобто  після трохи більше тижневих роздумів – 13.ХІ. 2011 р., в день, коли Жука Сергія викликали на розгляд справи в ДП «Сарненське лісове господарство»  
В бланку лише було вписано прізвище, та ім"я по батькові порушника, а дата і місце народження взагалі вказані чужі. Всі інші графи  знавець дописував в присутності Жук С.В. та його представників Пацьоли В.Іл. й Опольського В.Ст. В протоколі Чернюк В. з відомих тільки йому причин відмітив, що Жук С. чинив опір, хоча свідки цього не бачили.
До того ж лісовий знавець /мабуть випадково/ записав зовсім інше урочище; поміняв «Біля Мирона» - на –«Біля саду».
Фактично корів Жук С. випасав в межах с. Немовичі, в урочищі – «Біля Мирона», яке , як пізніше знавець дізнається, не належить до мисливських угідь, про що й підтвердив районний депутат Сарненської ради Савчин В.М, акцентувавши, що згідно рішення сесії Немовицької сільської ради від 17 серпня 2011 р. за №296 відмовлено у погодженні Рівненській обласній організації УТМР на перезакріплення мисливських угідь, розташованих в межах земель запасу Немовицької сільської ради /мабуть знавець не відав/.
Знайомлячись з адмінпозовом Жук С.В. до районного знавця по мисливству впадає в очі абсолютне ігнорування знавцем вимог статей 245,276, 280 Кодексу України про Адміністративні порушення, відповідно до яких, завданням провадження у справах про адмінпорушення є своєчасне / а не через 9 днів/, всебічне, повне й об»єктивне з»ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.
До того ж виявляється, знавець по мисливству не знає свій профільний закон, бо ж тоді мабуть не назвав би безпородну собаку-мисливською, бо  згідно ст.12 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», до полювання прирівнюється: перебування осіб у межах мисливських угідь, з собаками мисливських порід…»
Отже, так вже виходить, що своїми діями знавець по мисливству Чернюк Вадим Леонідович вчинив неправомірні та незаконні дії і грубо порушив Законодавство України. Складається враження, що сарненський  знавець по мисливству шляхом зловживання своїм посадовим становищем щтучно підганяє показники своєї діяльності.
30 січня 2012 р. Іменем України Сарненський районний суд Рівненської області….

ВСТАНОВИВ

… Проведеною перевіркою встановлено, що події відбувалися в урочищі «Біля Мирона», а не в урочищі  «Біля садка», як вказано в постанові. Вказана суперечність не усунута під час розгляду справи. З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, постанова про притягнення Жука С.В. до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню…
На підставі наведенного суд

ПОСТАНОВИВ

Визнати протиправними дії мисливствознавця Сарненського району ДП «Сарненське лісове господарство» Чернюка Вадима Леонідовича в частині притягнення Жука Сергія Васильовича до адміністративної відповідальності… скасувати…

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.

Ні, не відбився я від племені і дому

Ні, не відбився я від племені і дому,
Од вогнища, де пахучий хліб,
Хоч повело життя у долю невідому,
А доля повела та вглиб.

Моє життя - складна й бурхлива повість,
Шукання істини, щастя і відчаю.
Я втратив все. Зосталась лише совість,
Пів-віку я прожив, а щастя все не маю.

Відійшла у вічність мама тихо,
Залишила щемний спогад назавжди
Не зміг тоді повністю спізнати,
Що в неї стільки теплоти.

Давно я зрозумів, що всюди жде,
Підступність, ніжність й чорна зрада.
І в тебе те, що залишилося своє,
Чужа спопелити заздрість рада.

Але знаю теє добре,
Що досягає той мети,
Хто переборе горе,
І сам собі кажу: - не стій , а йди...



Де б не жив я

Де б не жив, куди  б я не поїхав
По світу я широкому, куди-
Завжди для мене найсолодша втіха,
Земля Поліська і вишневії сади

Коли луги згадаю і діброви,
Чарівної сопілки спів,
Ті карі очі й чорноброві,
Які я щиро кохав й любив

Хатинку рідну, біля неї жито,
Навколо вишні і яблуні рясні,
Де босі ноженята збито
Приємно й легко там мені

Люди кажуть, що озера висихають,
Ріки повнії й глибокії моря,
Однак ніколи - мій Поліський краю,
Тебе повік не забуду я

На березі зеленім, над Случем

Сідало сонце омите дощем,
На струнах кобзи вечір ніжно грав,
На березі зеленім, над Случем
Ми слухали молитву трав

Довірливо мене ти обіймала,
Все питала,чи люблю, чи ні,
Хоча ти знала й відчувала,
Що найдорожчий я тобі

Твої такі прості слова
У ці хвилини тихі, вечорові.
 Наша історія палка й жива
Надії , радощі й любові

Твої вуста такі запашні і ніжні,
Мов зимові яблука в саду,
Такі жадані, хоть і пізні,
Рви скоріш, а то самі впадуть...

Сняться очі сині

Сняться очі, незбагнене диво,
Як озера і долини
Виграють смарагдами правдиво,
В літніх ночах горобиних


Приспів


Не забуду я ті очі,
Дівочі очі сині
Серце хоче, чи не хоче
Пам"ятає їх донині


Сниться зваба її тіла
Й коса чорна сниться,
Що русалка розпустила
Перед тим, як утопиться


Здавна переді мною
Ті дівочі сині очі,
Не дають вони спокою,
Немов сни оті, пророчі


Приспів:

Лютий 2012р.
Закарпаття
Савчин О.М.






середу, 22 лютого 2012 р.

СТАРА ПІЧ

Лиже полум"я печі черево,
Невдоволено пихтить димар,
Сичить від болю дерево,
Тягнучись димом до хмар


У кутку стоять коцюба, й кочерги
Винахід з древньо-сивої давнини,
На лаві чекають черги
Почорнілі горшки й чугуни


З мами полум"я сон злизало,
Хутенько від молока помила глек,
Теплу "кухвайку" зав"язала
На болючий свій поперек


Грюк-стук бухають старі двері
Піч сопе й комин димить у світ
Скільки ж в пащу цій ненажері
Мама вкинула своїх літ


Біля печі вона колдувала
Ліпше за ресторанних спеців,
Дівочий рум"янець віддавала
Смакоті пухких житніх млинців


Нема вже старої печі
І мами вже давно нема,
І втрачаються вже ті речі,
В яких мама смажила й пекла



Савчин О.М.
Закарпаття.


вівторок, 21 лютого 2012 р.

Ще рано в спогади дитячі

В люстерко дивлюсь я... Досяг вже віку,
Коли все важче пнутись догори
І на вершинах, гідних чоловіка,
Вже не саджу я переможні прапори

Може й,... ще рано в спогади дитячі,
Мої висоти ще ждуть мене.
Ще я життю не повністю віддячив,
Яке мене то підніме, то жбурне


І відносить часу колісниця
Рожеві сни про любощі в саду
І чорна прірва все частіше сниться,
У яку ледь не зірвуся і впаду.
І щоб не впасти, просинаюсь,
 От вже й врятований - живу...

А потім знову мучать сновидіння
І я вертаюсь до дитячих літ,
Коли сняться не падіння,
а по дитячому - політ.

У сні літати , кажуть - підростати,
А ріст дітей - то поклик неба теж.
Коли ти ростеш й на ноги прагнеш стати,
Хоч падаєш болюче, а  встаєш

понеділок, 20 лютого 2012 р.

Був день і згинув

Зачинено двері: завішені вікна,
І поглядом довгим я стелю підпер
Був мій День народження, злипаються віка,
Він згас, як і той, що згасає тепер

Чи світло вмикати? Мабуть, що не варто,
Це спроба дешева продовжити день
А день догорів. Без жодних жартів,
Без душевних терзань. Без пустих теревень,

Був день і згинув. Не сердито він жив-
І вмер по простому. Не прагнучи див.
Я ж вірний собі. Та й не буду вже новим,
І лячно буває,  що й сам так  живу я,
Лишень прикидався, що активно я  жив

Надходить пора, коли все зрозуміло,
І не хочеш вже щастя і світу цього,
Тож прощаю всім, що не сміли,
Зрозуміти всього, зрозуміти всього

Піднімається сонце, щоб знову сідати,
Сідає, щоб знову піти в небеса,
В кожного в нас є свої дати,
В кожного своє щастя і своя краса

І чи золото, чи мідь нам осінь насіє
У влаштовані парки та дикі ліси?...
 Видно, кожен збере, що зібрати зуміє,
Кожен творить красу зі своєї душі.

Ми придумали все: тягачі, самоскиди...
Не придумали тільки аналог  душі
Сходить сонце моє, червоніє з Бескиду,
І   розсіялись тумани  і нудні дощі...

Савчин О.М.
Лютий 2012р.
Закарпаття.

Ударив чорний дзвін

Було то, давно, колись,
Коли було, - не знаю,
Та люди кажуть, що було,
Коли ще не просили люди раю,
Бо ще впізнали вони зло

І час настав,Земля здригнулася від болю,
І все здригнулось на Землі,
Та не змогла тоді без волі
Земля віддатись Чорній млі!

Вже колами розходяться літа,
Й колами розходяться простори-
Пекельна розкололася  стіна,
З якої вибухнили ядернії зорі

Але Земля зробила черговий свій виток,
Бо ж летить у Всесвіт безупину,
Край наповнився страшних чуток,
Що хворіє він і прямує до загину

Загадили його ліси й ріки занедбали,
Наставили АЕС  в верхів»ях трьох річок,
Хіба ж  Ви не злочинці, канібали?,
Ударив Чорний дзвін і хватить балачок

Хай скрегіт й плач Поліської землі
Досягне хмар,сонця, Бога
Хай пом»януться дні, коли ми
Чистили від атому дороги

Стоять забуті поліські хати і сади,
А вишні всохли,бур"яном зарослі квіти,
Навіщо це? Невже, не знищити біди,
Невже забудем, як сміються діти?

Савчин О.М.


Лютий 2012р.
Закарпаття.

неділю, 19 лютого 2012 р.

Рівненщина за тиждень


Новини Рівного за тиждень 13.02.-19.02.2012
12:35 18.02.12
Тиждень, що минув видався рясним на події. Журналісти дізналися, що на Рівненщині проживає близько 1200 ВІЛ-позитивних людей, а також разом з чиновниками зустрілися з афганцями.
Окрім цього, побували на 100-річному ювілею, на виставці фоторобіт із зображеннями закоханих пар, відвідали і наукові читання пам’яті професора Каленика Шульжука. Журналісти дізналися про цьогорічних переможців сценаріїв кінофестивалю "DVERY". Долучилися вони і до збору коштів на встановлення погруддя Степана Бандери. Про ці та інші, не менш цікаві події детальніше у "Новинах Рівного за тиждень".
        

пʼятницю, 17 лютого 2012 р.

Мій брате,- не дивися вниз!


На Поліссі, як у всьому світі
Цю давню притчу люди зберегли
А ти заграй  мій брате, на трембіті
Заграй так, як ніде й ніколи не змогли

Ти вмій усе – любити й забувати
І полюбити кращу, ніж любив
Лише не смій ножем  тим убивати
Яким святиню з дерева зробив

У Немовичах поле, як і всюди
Летять дороги в небо голубе
А, ти мій брате, виведи у люди
Сільську стежину, що вивела тебе

На тій стежині не потрібні віжки
Вона сама за напрям-дороговказ
По тій стежині ходить сонце пішки
Від нас -у небо, з неба знов до нас

На Поліссі, як у всій природі
Не завжди вчасні спека і дощі
А, ти радій, мій брате, й непогоді
Коли всі спішать сховатись у кущі

Буває всяке, брате: і любов безмірна,
І мить розлуки, і повні смутку дні
Буває , брате, що й чатує прірва,
Де копошиться вже хтось на «дні»

Отож , мій брате, не дивися вниз
І коли раптом опинишся ти «вище»,
«Боляче впадеш! Занадто високо поліз»…
-Почуєш знизу, як завидне кодло свище

Лізь угору, й насмішнику своєму
 Ти не смійся вслід
Бо на світі, доти є ми,
Допоки живемо, як світ

 А радіє  та голота   з  біднотою,
Коли хтось над прірвою завис
Там панує темінь супокою,
Отож мій  брате, - не дивися вниз,!


Савчин О.М.

17.02. 2012р.

неділю, 12 лютого 2012 р.

ДОПОМОЖІТЬ!


На Рівненщині місяць шукають 15-річну дівчинку, яка зникла 6 січня + ВІДЕО

Марія Вітів із села Яснобір Костопільського району зникла ще 6 січня – вона мала їхати до дядька в село Яблуне Березнівського району, але з того часу її ніхто не бачив.

ОСТАННІЙ ЛИСТ


Останній лист бабусі

Сирі стіни в’язниці дихали холодом і тривогою. Морок змієм обвивав свідомість і жалісно колов під серце диким страхом. У камері панувала тиша. Лиш чутно було, як розбивались краплі сліз об листи, що лежали перед юнаком. Усі мовчали й непорушно дивились, як заходило червонобоке сонце за веселковий обрій, і пізній вечір непомітно заглядав у тюрму.

Цікаве дійство відбулося в селі Корост

 Тільки звечоріло, молодь та старші люди вишикувались у колону на початку села (зі степанського напрямку) та пішли смолоскиповою ходою, приуроченою до Дня Соборності України, щоб вшанувати пам'ять героїв Крут.

пʼятницю, 10 лютого 2012 р.

Тринадцять мертвих, сотня обморожених


Тринадцять мертвих, сотня обморожених
№10, 9-2-2012
Зниження температури повітря упродовж останніх тижнів перенесли не всі мешканці області. Станом на минулу середу кількість замерзлих на смерть досягла тринадцяти, ще понад сто — потрапила в лікарню з сильним переохолодженням організму, відмороженими руками та ногами.

четвер, 9 лютого 2012 р.

СЮРПРИЗИ ФОТОАРХІВУ


           Якось випадково заглянув у шухляду, де зберігаються стоси    моїх  фотографій.   Як правило, чорно-білих, покручених, пожовтілих від часу. Був шокований своєю безалаберністю.    Ніякої системи, все гамузом. Ганьба! Думав трохи причесати, але як? За хронологією, чи за місцем події? До цих пір не знайшов рішення, не йде на думку.


СЮРПРИЗИ ФОТОАРХІВУ (2)- НАТИСНИ



вівторок, 7 лютого 2012 р.

Під час останньої сварки з мамою вона попереджувала, що піде з дому.


Пізнього вечора 30 січня 2012 року до чергової частини Рівненського міського відділу міліції звернувся рівнянин та повідомив про зникнення своєї неповнолітньої племінниці. 12-річна дівчина із Сарненщини ще о 13 годині виїхала маршруткою в напрямку Рівного, після чого додому не повернулася і звязок з нею обірвався.

середу, 1 лютого 2012 р.

РІВНЕНСЬКА ІСТОРІЯ



Вовча зграя
№88, 1-12-2011
Подія, яку ми зараз згадаємо, відбулася у Рівному восени 1975 року. Власне, і події як такої ніби і не було, але наслідки того, що сталося, досі зберігаються у пам’яті рівнян. Чому у пам’яті? Тому що у згаданому 1975 році, власне, як і до та після нього, усе, що виходило друком чи потрапляло у радіо— чи телевізійний ефір, ретельно перед тим перевіряли. Диктор на радіо не міг зачитати прогноз погоди, якщо на аркуші з текстом не стояв штамп «державного управління охорони державних таємниць у літературі, кінематографі, пресі на радіо та телебаченні». Саме так називалася цензура.

МИНУЛЕ НЕ ВЕРНУТИ

Збірка віршів "МИНУЛЕ НЕ ВЕРНУТИ" Автор Олексій Савчин ТЕЧУТЬ ЛІТА Течуть літа, мов  хвилі  У безвість неосяжну  Пристрасні, гіркі...