Миколай жив у кінці ІІІ на початку IV століття. Довгий час був єпископом у Мирах в провінції Лікія у Малій Азії. Помер близько 345 року. Усе своє життя присвятив справі милосердя. Тож ще за життя його називали батьком сиріт, удів і бідних. Після смерті він прославився даром творення чудес, і тому його стали називати великим чудотворцем. Чуда були якраз головною причиною поширення його швидкого й широкого культу.
В Україні свято Миколая Чудотворця було улюбленим і поширеним, незважаючи на піст. В цей день люди відвідували церковні молитви, де просили заступництва у Святого.
Ті ж, хто залишався вдома, молитовно зверталися до ікон Святого, які обов'язково були у кожній оселі. Опісля того люди варили пиво і ходили в гості. На пошанування Чудотворця в народі було складено навіть колядки.
З покоління в покоління передавалися легенди й перекази про чудеса, доброту й справедливість Св. Миколая. Люди вірили, що за свою благочинність він отримав у Бога дар постійно невидимо перебувати серед людей, вчиняти справедливість і допомагати в біді. Особливо зворушливою є оповідь про бідного чоловіка і трьох його дочок, які без належного приданого не могли вийти заміж. Коли Св. Миколай довідався про це, то вирішив допомогти цим скромним, набожним людям і поклав непомітно їм на вікні три торбинки з золотом.
Немає коментарів:
Дописати коментар