Це старовинне село над Случем має цікаві минувшину й сьогодення. Тут чимало лелечих гнізд, що за повір’ям, ознака доброти людей.Назва з глибини століть.Походження назви села пов’язують з іменами його засновників. Так, за переказами, першого тутешнього жителя звали Любек, за іншою версією – населений пункт заснували вихідці з містечка Любейок. А в архівних документах 1580 року згадується як Любейковичі Дубровицької волості Пінського повіту. Тоді власниця села княгиня Марія Курбська заповіла його своєму синові Андрію Монтольму. На Поліссі, у сусідніх районах, є чимало сіл зі спільнокореневою назвою Люб: Любахи - у Володимирецькому, Любинь - у Зарічненському та Рокитнівському. Та й поблизу Клесова урочище Любонька найменували так завдяки щирому захопленню селян мальовничим куточком природи. Колись і тепер його жителі дбайливо бережуть історію рідного краю. 1877 року тут спорудили церкву Святої Животворної Трійці на кошти місцевого священика Іоанна Потоцького. Дещо пізніше село стає центром волості, в яку ввійшли Стрільськ, Глушиця, Карасин, Білятичі, Мар’янівка та ще чотири населені пункти нинішнього Дубровицького району. Місцеві жителі брали участь у Дубровицькому збройному повстанні 1918-1919 років, згодом – у Другій світовій війні. Частина їх воювала в складі Радянської Армії, інші – у формуваннях УПА. На фронті в боях з німецько-фашистськими загарбниками загинули 42 чоловіка з 78 мобілізованих. У 1940-ому сімнадцять сімей утворили колективне господарство, вчаси німецької окупації воно розпалося, а після війни людей знову зібрали в колгосп. Після 70 років піднесення й поступового занепаду від нього залишився правонаступник – СФГ «Надслучанське».
Громадою храм збудували... На південній околиці Любикович, поряд із сосновим бором, стоїть
Свято-Троїцька церква. Коли старовинний храм згорів від удару блискавки під час грози в 1981 році, люди хотіли спорудити новий. Однак випала нагода купити хату для майбутньої
церкви, поступово добудували її. Першим настоятелем був отець Андрій, згодом його перевели на Волинь. З 1999 року тут служить отець Георгій. Він радо зустрів гостей на порозі хати, де мешкає, біля церковного двору, показав храм, дзвіницю, поділився думками щодо кращого утримання приміщень. Минулоріч зробили куполи, будівля стала ошатнішою.
На в’їзді в село зі сторони Стрільська на узбіччі дороги гостей зустрічає скульптура жінки з хлібом-сіллю. Неподалік від неї - одне з лелечих гнізд, де вже не один рік знаходять надійний прихисток птахи. Минає ще один день в їх житті...
Немає коментарів:
Дописати коментар