Техогляд без медичної довідки

Техогляд пропонують робити без ДАІ, довідок і не дорожче 300 грн

Всеукраїнська асоціація імпортерів і дилерів представила свій проект зміни проходження техогляду: не дорожче 300 грн, без медичної довідки, на приватних СТО і раз на два роки.

Читайте також:

Партія регіонів перепише Конституцію до кінця тижня
Син Януковича стане власником банку
Прикордонники зустрічатимуть гостей "Євро-2012" у новій формі
Рівненського “тризубівця” допитували у міліції
У Рівному жінку, яка винна понад мільйон гривень, відправили за ґрати

У питанні про зміну проходження техогляду автомобілів з'явився новий поворот. Окрім документа, підготовленого Держкомпідприємництва (ключова ідея – відібрати право на техогляд у ДАІ), свій варіант до Кабміну направила Всеукраїнська асоціація імпортерів і дилерів (ВААІД). Про це повідомляє ТСН.

Суть пропозицій ВААІД - заміна державного техогляду недержавним техконтролем - на тих же сертифікованих СТО, які замість ДАІ одразу видадуть талон про те, що на момент перевірки машина була справна, і будуть за це відповідати, пише "Сегодня".

Дилери пропонують не проводити контроль для машин, які "молодші" трьох років. У віці від 3 до 15 років - проходити контроль раз на два роки, старше 15 років - щорічно. При цьому ВААІД проти проведення фото-та відеозйомки процесу діагностики, як пропонує Держкомпідприємництва.

"Це доведе лише те, що автомобіль був на СТО, але ж його туди могли привезти на евакуаторі, взагалі без двигуна. Плюс – це робить дорожчою саму процедуру ТО, адже станції буде треба утримувати додатково адміністратора, відеооператора. У нашому варіанті ТО обійдеться в 80-200 грн", - розповів виконавчий директор ВААІД Олег Назаренко.

Зараз, нагадаємо, техогляд коштує 320 грн (якщо проводити діагностику при МРЕО) і до 445 грн - якщо перевіряти справність машини на приватній СТО.

Назаренко уточнив, що Кабмін має встановити верхню межа вартості діагностики, але уніфікувати її ціну не можна: одна справа перевірити "Жигулі", інша - "Лексус".

Також пропонується скасувати обов'язкові медичні довідки, що заощадить водіям ще 140-160 грн, і не перевіряти сплату штрафів, мовляв, до техстану машини це не має стосунку.

У ДАІ наполягають, що меддовідки потрібні: вони не дозволять сісти за кермо дальтонікам, психічно хворим, наркоманам та п'яницям. Адвокат Вадим Володарський згоден з цим частково: "Під час отримання прав водій вже проходить медкомісію. Можливо, варто проводити медогляди раз на 5 років, а раз на два роки - лише для водіїв-пенсіонерів і інвалідів".

Зараз всі проекти знаходяться на стадії розгляду. Автори проектів розраховують, що питання техогляду Верховна рада розгляне на цій сесії, яка починається вже 1 лютого. У департаменті ДАІ наголосили, що поки закон не змінили, техогляд треба проходити, як і раніше.

Зносицькому храму 20 років

Зносицький храм
Георгія Побідоносця.

Зносицькому храму великомученика Георгія Побідоносця виповнилося 20 років Щасливі люди, які мають можливість ходити до святої церкви, бо молитись там Всевишньому, щиро каятися в гріхах і причащатися Тіла й Крові Христових, значить триматись за руку Господа, схопившись за яку, зможемо врятуватись, коли лукавий намагатиметься затягнути нас у прірву гріха. Величну подію – 20 років з дня відкриття храму святого великомученика Георгія Побідоносля - святкували в день святої праведної Анни, 22 грудня, мешканці села Зносичі. У спільній молитві з настоятелем отцем Анатолієм та священиками з Немович і Тинного, люди дякували Творцю за те, що був поруч упродовж цих двох десятиліть, за милість і поміч, бо воістину допомагає в життєвих нуждах, зцілює духовно й тілесно. «Іду до святого храму, бо тут, попри всі проблеми й недуги, моя душа ликує, тут пізнаю велич Господньої любові, навчаюся жити за встановленими церквою канонами. Моя душа була покрита тяжкими гріхами, поки не пізнав Бога, бо безліч неправильних учинків були для мене нормою життя. Я благаю, Спаситель, прости мене грішного, почуй молитви, ввійди в моє серце, а душу очисти від скверни, щоб віра моя не згасала, а горіла вічною лампадою». Так говорять ті, хто відкрив своє серце для Бога. Вони поспішають до церкви, бо тут знаходять пристань для своїх, стомлених суєтним життям, душ. Повниться християнами щонеділі та у свята й храм Георгія Побідоносця. Люди приходять сюди за духовною втіхою, пишаються святинею, бо черпають тут безцінне й корисне. Храм ще досить молодий. Тож у пам’яті мешканців ясною зіркою пломеніє ще й стара церква, яку в роки атеїстичних гонінь зруйнували.

Китайський "Запорожець"

Автомобиль ЗАЗ Forza уже пошел на конвейер (ФОТО)

30.01.11 // 17:53

На ЗАЗе стартовало производство опытно-промышленной партии автомобиля ЗАЗ Forza уже на площадях главного корпуса, сообщает AUTO-Consulting. Производительность конвейера - 8 автомобилей в час.

На площадях главного корпуса ЗАЗ стартовало производство опытно-промышленной партии автомобиля ЗАЗ Forza. Как сообщили «Главреду» в пресс-центре ЗАЗа, производительность конвейера - 8 автомобилей в час

Отмечается, что при подготовке производства модели ЗАЗ Forza была проведена модернизация сборочной линии. В частности, адаптированы подвески для передачи кузовов ЗАЗ Forza с цеха окраски в сборочный цех.

Силами ЗАО «ЗАЗ» изготовлена специализированная оснастка для сборки автомобиля.

Для заправки технологическими жидкостями используется современное заправочное оборудование немецкой компании Durr.

Для стендового тестирования ходовых качеств автомобиля и контроля тормозных усилий применен испытательный стенд немецкой компании Schenck.

Для обеспечения качества выполнения сборочных операций приобретен пневматический инструмент японской фирмы Fuji.

Фото: Auto-Consulting

Дожилися - можемо втратити Євро-2012

Україна може втратити право приймати Євро-2012, і партнером Польщі у проведенні майбутнього чемпіонату Старого Світу стане Німеччина.

Поняття „Євро-2012“ в Україні останнім часом асоціюється переважно з будівництвом та зростанням витрат на нього, але гігантські чаші вже готових і ще недобудованих стадіонів затулили від суспільства анітрохи не менш важливі проблеми. Залишається відкритим питання не тільки інфраструктурної та технічної, а й власне футбольної спроможності країни. Чи дасть Євро відчутний поштовх розвиткові футболу і спорту взагалі? Чи зможе Україна нарешті налагодити сучасну систему управління складним футбольним господарством? Чи здатні ворогуючі футбольні еліти досягти розумного компромісу задля досягнення спільних амбіційних цілей? Якою буде ціна можливого компромісу? Чи не стане чергове перемир’я лише прелюдією нової війни, жертвами якої впадуть престиж українського футболу та авторитет Української держави, і так дуже підмочені?

Втрата Євро стане нашою бідою. Хоч би якими міркуваннями керувалися вітчизняні футбольні революціонери, і хоч би які резони рухали заморськими футбольними бюрократами.

Що й казати, Суркіс далеко не ангел. Його прихід у ФФУ, який супроводжувався фактичним вигнанням Валерія Пустовойтенка, був аж ніяк не „оксамитним“. Його прихід у „Динамо“ — тим паче. Навіть коли визнати очевидний факт: Безверхий клуб зруйнував, а Суркіс його відтворив. Хоча зараз і „Динамо“ не радує.

До того ж жодна суддівська бригада з України не атестована УЄФА для обслуговування матчів Євро-2012. Тоді як наш сусід і партнер Польща представила три бригади арбітрів. Це свідчить про втрату авторитету українського арбітражу, який заплямував себе постійними скандалами і замовними рішеннями. Довічна дискваліфікація УЄФА судді Олега Орєхова — яскравий приклад.

Хто саме може прийти на зміну Суркісу? Імена називають різні: від Блохіна до Пустовойтенка. Частіше за інших згадують Олександра Заварова — легенду радянського футболу, нинішнього радника Бориса Колеснікова. Саме віце-прем’єр, який курирує підготовку до Євро-2012, як стверджують, лобіює кандидатуру колишнього хавбека київського „Динамо“. Важлива деталь: з 80-х Заваров близько дружить із нинішнім президентом УЄФА Мішелем Платіні, своїм колишнім партнером по «Ювентусу».

Зверніть увагу, хто оточує президента ФФУ. Зверніть увагу, що, наприклад, із більшістю гравців зі складу динамівської команди 1986 року в Суркіса не склалися стосунки. Бо президента ФФУ не влаштовують ніякі авторитети крім його власного-каже Заваров.

 Р.S. Часу на обговорення та роздуми залишилося мало. Строк, який відвела нашим футбольним фронтовикам ФІФА, невеликий — до 4 лютого. Саме того дня ФФУ має визначитися, чи буде переобрано президента федерації. До того ж стало відомо, що генсек УЄФА пригрозив Федерації футболу санкціями у разі втручання політиків у спортивні справи країни. Якщо вони не припиняться, Україну можуть відсторонити від проведення чемпіонату та участі в ньому

ЛИСТ З КАНАДИ У МОЇЙ ЕЛЕКТРОННІЙ СКРИНЬЦІ

Ось такий лист прийшов вчора.


Дякую за Ваш сайт "Нипель". Я коли читаю про село, то в мене сльози на очах.Так, так, Я думаю, його читає вся моя рідня, вся вкраїнська діаспора у Квебеку. Зараз хочу поділитися роздумом, після минулорічного гостювання на Сарненщині, де я навідувався після декількох десятиріч проживання 
в Канаді. Нема потреби нагадувати про красу поліського краю і жінок, про доброту і дружелюбність людяних сарненців, чого нема тут. А я дуже наляканий тим шо у Вкраїні дуже много проблем. Низькі ціни на пиття і сигарети без того нищать хворий люд. Мені не відомо жодної країни, де  людина виходить на пенсію і не живе  навіть  5 років.
 Що буде з вами через двадцать літ.Неважко догадатись, хто прийде на ваше місце. 
Всього найкращого моїм сарненцям і всім вкраїнцям!!!
                                                                                                            Іван Лейбергер.
                                                                                                             Квібек. Канада.

Куди ведуть тебе батьку!?

Савчин Олексій Степанович.
Рік народження 1900.
Голова села з 1942 по 1944 роки.
Загинув у Ровенській тюрмі.
Місце поховання поки що
невідоме.

Стримать плин часу ми не взмозі

І захід сонця зупинить...

Все швидше йдем ми по життя дорозі,

Тому шануймо, друзі, кожну мить.

 Ф. Наконечний.

 Той січень, місяць передостанньої воєнної
 зими 1944 року видався на біду для поліщуків
 лютим і холодним. Тріскучі крещенські морози
 з  пекучими пекельними вітрами загнали весь 
Немовицький люд на єдині теплі місця на світі - 
печі,що казалися раєм у холодних, злиденних і
 принишклих у постійному передчуті горя і біди, 
оселях під солом"яними стріхами.

   Снігова віхола не вщухала мабуть з тиждень.

 Біла ковдра стала такою товстою, що без 

лопати з хати не можливо вибратися. Село 

сховалось під цим холодним пухом. Якби не 

тонесенькі цівочки диму над хатками, бо вогонь підтримували в печі

 постійно, інакше прийдеться зичити жар у сусіда, то білі купини 
поліських хатинок з  маленьким віконцем на всю стіну, були б зовсім 
не помітними.

     Скрипіли на вітру в"язи і тополі, надривисто гуділи і стогнали старі 

ясени з вербами; вітер, мов між туго натягнутими струнами,  натужно 

грав на гілках наскрізь перемерзлих дерев. Нагинав їх ледь не до самої 

землі, на мить стихав і знову брався за своє.

1943р. Наконечні Соня і
 Тодік. Позаду в дверях
Савчин Дарка.
Фото зроблено німецьким
воякою і прислане ним
у 1945 році.

     У вистудженій вітрами хаті Голови села 

Савчина Олексія Степановича, ладно 

складеного 44-річного поліщука, на печі  сиділо 

четверо підлітків. 

Старший син від Федота, першого чоловіка Дарки -

 Йосип вже мав жінку Соню  і синочка-

 до всього цікавого непосиду і не по літах 

розсудливого шестирічного Тодіка.  Вже був

 самостійним, і тільки в нього, звісно крім батька,

 були німецькі блискучі чоботи.

 А менші  Дарчині діти від Олексія:

 Паланя, Василь, Макар з  найменшим Іваном 
щільно притулившись, вкрилися старезним, з 
діркою на дірці, дідівським кожухом, з острахом
 напружено вслухалися у завивання хурделиці, 
"коли ж вона проклята стихне?," 

бо вже тиждень сидять безвилазно на печі. 

А на вулицю так хочеться!... Адже батько 

тиждень тому казав мамі, що в село 

увійшли "совецькі" солдати. 

Підслухали також, що дуже переживають, бо тата можуть

 "забрати". Два рази вже забирали, але дякуючи Богу і мамі- 

відпустили.

    Ладна і проворна Дарка - жінка Голови вправно крутила 

веретено, пряла, а Олексій, присівши на коліна, вигортав з 

грубки  печену картоплю.

"Ще є трохи квашеної капусти, отож повечеряємо на голодно,

 та й свято сьогодні підходяще - Голодна кутя, а завтра Водохреще. 

Як же святити  воду будуть? Ще й ополонки не вирубали в товстенному 

льоду, бо до ранку замерзне. 

Треба раненько підняти людей" - міркував Голова."

"Добре,  що лою лишилася дещиця від корови, яку зарізали для вояків, 

що прийшли  в село пізно увечері 10 числа, відразу ж після Коляд. 

Викликали серед ночі в управу і наказали доставити корову. Остання 
надія була на неї, що якось величенька сім"я   дотягне до весни, аж ні-
 село повинне здати контрибуцію війську.. Не забирати ж останнє у 
багатодітних  голодних вдовиць...от і віддав свою, хоч в хаті вже голодом 
припікає".

    Неспокій і якісь передчуття непоправної біди не полишали Голову. 

Моторошно на серці, бо ж добре розуміє , що рано, чи пізно його

 "загребуть";он  у навколишніх селах що коїться; викликають в управу і 

не повертаються більше додому, такі, як він старости. Два рази вже за 

цей тиждень "закривали" в камеру у Сарнах, але кмітлива Дарка 

відкупилайого за курку і гусака у молодого

 слідчого,що прийшов разом з військом десь зі сходу України.

"Відкупила, але, чи надовго? За німців вдалося викрутитися: село не 

спалили і людей не понищили і з партизанами, і з бандерівцями якось 

ладив, а от на цей раз, здається не вирватися з цих цупких обіймів 

невідворотньої смерті, хоч і не воював проти Радянської влади, не 
шкодив просуванню Червоної армії, але те, що село було притулком
 повстанцям, а надто те, що Тарас Боровець,він же Тарас Бульба перед 

війною, в 40-му році осів в селі, а в 41-му тут, в селі видав свій перший 
наказ про створення "Поліської Січі" і початок боротьби з " совєтами" - 
звісно не простять. 

Та й розбиратись ніхто не буде у цьому павутині- винен, чи ні? 
До того ж напевно знайдеться в селі якийсь незадоволений і настрочить
 донос на старосту, бо ж не родився ще такий чоловік, який догодив 
всім людям, та ще й в такий не простий жорстокий час і от вже трибунал
 "справедливої  трійки" забезпечено"- тяжкі думи 

нав"язливо роїлися в пам"яті.

"Як же діти, жінка? Хоч би не вислали в Сибір, як у 39-му, коли ці "совєти"

 прийшливперше-Пацьолу і Кіркова з сім"ями вивезли освоювати необ"ятну

 "Родіну", тільки за те, що мали двох коней і більшовики назвали їх 

"куркулями; без вини постраждали, а тут...староста села за німецької окупації...

 Ох, не просто так вчора викликали в місто у відділення НКВС і попередили,

 що, як тільки в селі зловлять хоч одного-єдиного 

бандерівця - поплатиться життям своїм і жінки, а дітей вишлють світ за очі...

 А що ж він може вдіяти, коли близькі його родичі- Миша і Трохим 

промишляють в лісі. Хіба ж поясниш новій владі, що саме завдяки їм село 

не постраждало від бандерівських екзекуцій. І "кормити" мусить цих 

бандерівців,бо ж там є й свої, сільські, але які не пожаліють ні його ні дітей,

 коли він десь не дай Бог оступиться"...

    Не встигли сісти за стіл, щоб "відсвяткувати" Голодну кутю, як зле і 

так голосно, коли у двір навідуються не сільські, чужі люди, аж 

захлинаючись загарчав собака. 

Від такого ричання серце лунко затріпотіло, аж дух перехватило...

" Неже прийшли?" - блискавкою промайнуло в голові. З гуркотом впали, 

зірвані з петель двері,хоча вони були не замкнені, в хату разом з 

пронизливим холодом ввалилися з автоматами на поготів офіцер

 і двоє вояків з фіолетовими петлицямина комірах. Голова все 

зрозумів. Прийшли по нього - серце не помилилось... 

Поспішно почав прощатися з дітьми, жінка остовпіла- слова десь

 пропали...

    Везли його у відкритому кузові американського "Студебекера" під 

завивання крещенського скаженого вітру і голосіння його вірної і такої 

нещасної Дарки, що босоніж  бігла по снігому на лютому морозі. 

Уявив, як посиніли в неї ноги, як впала вона коліна, молячи в Бога 

про його пощаду, але вдіяти нічого не міг...

    На слідуючий день, ранесенько відбулося засідання "трійки"

 і от він вже у Рівненському тюремному пеклі. Мабуть самому

 Господу Богу такого не довелося перенести, як судилося 

пережити йому- старості нічим непримітного села  Сарненського

 Немовичі.

    Рівненська тюрма зустріла його незбагненим  жахом від побаченого.

"...В одній із камер було дуже багато крові. Там ще було декілька трупів, 

що були приперті до стінки. Трупи були всі голі і чомусь коричневі, 
напевно їх вбивали струмом, . Це була жахлива картина. В багатьох були
 повикручувані ноги і руки, що було зв'язано не з передсмертною агонією, 
а із слідами катувань, тому що ноги і руки не держалися практично тіла.
 В багатьох трупів не було очей, були повиривані язики..."  /Архів НКВС/

       Одному з  синів - Макару вдалося побачитися перед самим його 
розстрілом.

     Під голосний лай величезних, подібних на вовків псів і таку ж 

лайку напівп"яних конвоїрів, з тюремної брами висунулася сіра 

колона засуджених на смерть. В сірій масі понурих понуро брівших істот,
подібних на людей, Макар  ледь впізнав страшенно змарнілого батька.

   - Батю! Куди тебе ведуть!? - щосили ,як тільки міг ,вигукнув хлопчина...

  А той підвів голову, поглядом знайшов Макара у натовпі і у відповідь 
лише зложив навхрест руки на грудях ...

Післямова.

 Після смерті вождя всіх народів Й.В.Сталіна, ворога народу Савчина О. С. 
1900 року народження було реабілітовано у 1956 році. Де похований 
поважний Голова, поки що невідомо...

Міс Рівненщина

Триває підготовка до фіналу обласного конкурсу краси "Міс Рівненщина". Днями фіналістки приступили до фотосесій та репетицій.

Читайте також:

Рівненські підприємства у 2010-му найбільше "гралися" з цінами на буряки та молоко
На Рівненщині дитину збили на очах у матері
Фіналістки "Міс Рівненщина-2011" розпочали фотосесії [ФОТО]
"Нє понімаю тєлячью мову" — відповідь даішника на питання українською (ВІДЕО)
В Україні зростуть тарифи на телефонний зв'язок

Нагадаємо, що фіналістки були визначені на півфіналі конкурсу "Міс Рівненщина-2011" 17 січня. Тоді з тридцяти красунь журі обрало двадцятку фіналісток. Утім, не обійшлося без несподіванок. На старті підготовки до фіналу організатори провели коректування двадцятки. За невиконання умов конкурсу та неповагу до всіх півфіналісток конкурсу учасниця Оксана Іщук дискваліфікована.

Натомість до фінальної двадцятки долучилась більш достойна учасниця Оксана Адамець. Вона здобула чимало схвальних відгуків на півфіналі від журі та глядачів. А президент національного конкурсу краси "Княгиня України" Олександр Главацький запросив Оксану Адамець на фінал всеукраїнського конкурсу.

— Моє повернення в конкурс стало цілковитою несподіванкою, — зізналась Оксана Адамець. — Втім, такий поворот подій дав мені сили готуватися до фіналу конкурсу з подвійною силою.
Одразу після півфіналу дівчата розпочали працювати з професійними фотографами та операторами. Стартували уже традиційні зйомки-фотосесії та відеороликів у автосалоні "Тойота центр Рівне "Агат авто".

— Раніше мала досвід фотосесій з автомобілями, проте цього разу було важче, — зізналась Катерина Калиняк. — Фотографи професійні та дуже прискіпливі. Для фото- та відеозйомок доводиться позувати більше години. Але що не зробиш заради гарного результату.

Попереду у дівчат - студійні зйомки та пошиття ексклюзивного одягу та репетиції. А два тижні перед фіналом конкурсу дівчата проведуть у санаторії "Червона калина". Там пройде активна фаза підготовки.

Самохідка в центрі Сарн

Самохідка 30-38 на постаменті
в центрі Сарн.
Автор фото. В.Сосюк.
  Про ті  воєнні січневі дні нам нагадує самохідна установка СУ-76 № 30-38, яку випадково віднайшли рибалки у 1978 р, а у 1979р. Радянська влада підняла на постамент в центрі міста Сарни. …

   Взимку 1944-го під час Луцько-Рівненської операції по дерев’яному мосту через річку Случ рухалась 58-ма окрема танкова рота. Танки йшли один за одним. Міст, що ледь-ледь витримував таку незвичну вагу, прогинався, скрипів… Одинадцятою йшла самохідна артилерійська установка під номером 30-38. Несподівано нахилилась… і впала в річку. Водію-механіку Валентину Кошелєву пощастило вирватися з крижаних обіймів підступного Случа, а решті… , чотирьом танкістам Случ став останнім місцем вічного спочинку.

Підприємці Рівненщини масово розривають трудові угоди

У зв’язку із введенням нового Податкового кодексу збільшується кількість підприємців, які розривають трудові угоди. Про це розповів директор Рівненського обласного центру зайнятості Іван Ткачук. 

— На сьогодні ніде не рахуються 43 тисячі людей, — зазначив він.

Цих людей немає ні серед безробітних, ні серед працюючих. Ймовірно, такі люди працюють неофіційно.

ТИ ЗАЛИШ МНІ НАДІЮ

                     Знов тебе зустрічаю…

 " 7"

Знов тебе зустрічаю,

Хоч не знаю чи  люб,

Знов усмішку чекаю,

Щоб злетіла із губ.

        Та дарма те чекання,

        Бо весни вже нема –

        В серці щем, осінь рання…          / Двічі /

        А що далі? Зима.

Та залиш мні надію,

Геть її не жени,

Бо про тебе ще мрію:

В цім не бачу вини.

        Хай душа стрепенеться –

        Ця тривога дарма –

        Весна знову вернеться,                 /Двічі/

        Зачекає зима!

Знов усмішка зустріне,

Ясний погляд зловлю…

Ніжний шепіт долине:

«Тебе вірно люблю».

           Ми про зиму забудем

            Й про роки, без жалю…

            В раю знову побудем,                 /Двічі/

            Де є слово «люблю».

                       20.05.2008 р.

          /8/       Ми – земляки

 Для всіх нас, друзі, люба Україна,

Багата й щедра  звіку тут земля…

Та ще Мала у всіх є Батьківщина,

Де перший подих робить немовля.

          Приспів:

Ми – земляки – немовичани,

Ми любимо село своє…

Хоч не герої – люди ми звичайні,

Та дружба всім наснаги додає!

Нехай той Київ від Немович більше,

І не біда, що в нас метро нема,

Та не знайти ніде людей щиріше:

У наших душах не оселиться зима.

Тому разом збираймося частіше,

Ми – земляки, рідні в нас півсела…

Батьківська хата в світі найрідніша,

Вона дорогу нам в життя дала.