13 грудня Церква святкує пам’ять св. ап. Андрія Первозваного, того апостола, який проповідував Євангеліє Христове серед скіфів. Перебуваючи на Київських пагорбах, він прорік, що “на цих горах засяє благодать Божа, тут буде велике місто, і Господь воздвигне багато церков”. Як знамення того, що на цьому місці люди будуть поклонятися і молитися Розіп’ятому Богу, він поставив хрест Господній. Як ми знаємо і своєю вірою свідчимо, пророцтво ап. Андрія збулося.Ап. Андрій проповідував серед народів, які жили на берегах Чорного моря і Дніпра. Якщо апостол прийшов для проповіді Євангелія на наші землі, то це означає, що вони були не безлюдними, а заселеними племенами. То був центр Трипільської культури, і це зумовило прибуття сюди апостола Христового.
Не випадково Київ пізніше став центром християнства серед східних слов’ян. З берегів Дніпра православна віра розповсюдилася по всій Київській Русі. Наші предки називали Київ другим Єрусалимом. Київ ніколи не називали другим чи третім Римом, бо він ніколи не прагнув до влади над іншими народами, а завжди був центром духовного царства.
Наш апостол був братом первоверховного апостола Петра і походив з міста Вифсаїди. З юних років він надавав перевагу духовним, вічним цінностям, і тому, коли почув проповідь Іоана Хрестителя про покаяння, став його учнем. Слова Іоана Хрестителя: “Ось Агнець Божий”, сказані про Ісуса Христа, змусили Андрія залишити свого попереднього вчителя і піти за Христом. Потім Андрій покликав свого брата Симона, якого пізніше Господь назвав Петром. Андрій став першим учеником Ісуса Христа, тому і одержав найменування – Первозваний.
Апостола Андрія розіп’яли на хресті, який складався з двох перетятих навскіс перекладин у вигляді букви «Х». Відтоді цей хрест називають Андріївським. Під час жорстоких знущань апостол прославляв Господа і не припиняв проповіді. Після дводенних страждань святий Андрій возніс хвалу Богу і промовив: «Господи, Ісусе Христе, прийми дух мій». Тоді яскраве сяйво Божественного світла освітило хрест і розіп’ятого на ньому мученика. Коли сяйво зникло, душа апостола Андрія Первозваного відійшла до Господа. Мученицька кончина апостола Андрія стала органічним підсумком усього життя святого апостола, несіння ним хреста і наслідування Божественного Учителя.
Зерна віри, посіяні святим апостолом Андрієм, щедро зійшли завдяки зусиллям благовірного князя Володимира. Київська Русь сподобилася Святого Хрещення — прийняла віру візантійську від єпископів, які мають наступність від апостола Андрія. Відтоді пам’ять апостола Андрія Первозваного особливо шанується в Українській Православній Церкві й серед нашого благочестивого народу.
Апостола Андрія розіп’яли на хресті, який складався з двох перетятих навскіс перекладин у вигляді букви «Х». Відтоді цей хрест називають Андріївським. Під час жорстоких знущань апостол прославляв Господа і не припиняв проповіді. Після дводенних страждань святий Андрій возніс хвалу Богу і промовив: «Господи, Ісусе Христе, прийми дух мій». Тоді яскраве сяйво Божественного світла освітило хрест і розіп’ятого на ньому мученика. Коли сяйво зникло, душа апостола Андрія Первозваного відійшла до Господа. Мученицька кончина апостола Андрія стала органічним підсумком усього життя святого апостола, несіння ним хреста і наслідування Божественного Учителя.
Зерна віри, посіяні святим апостолом Андрієм, щедро зійшли завдяки зусиллям благовірного князя Володимира. Київська Русь сподобилася Святого Хрещення — прийняла віру візантійську від єпископів, які мають наступність від апостола Андрія. Відтоді пам’ять апостола Андрія Первозваного особливо шанується в Українській Православній Церкві й серед нашого благочестивого народу.
Немає коментарів:
Дописати коментар