Ударив чорний дзвін

Було то, давно, колись,

Коли було, - не знаю,

Та люди кажуть, що було,

Коли ще не просили люди раю,

Бо ще впізнали вони зло

І час настав,Земля здригнулася від болю,

І все здригнулось на Землі,

Та не змогла тоді без волі

Земля віддатись Чорній млі!

Вже колами розходяться літа,

Й колами розходяться простори-

Чорнобиля розкололася  стіна,

З якої вибухнили ядернії зорі

Але Земля зробила черговий свій виток,

Бо ж летить у Всесвіт безупину,

Край наповнився страшних чуток,

Що хворіє він і прямує до загину

Загадили його ліси й ріки занедбали,

Наставили АЕС  в верхів»ях трьох річок,

Хіба ж  Ви не злочинці, канібали?,

Ударив Чорний дзвін і хватить балачок

Хай скрегіт й плач Поліської землі

Досягне хмар,сонця, Бога

Хай пом»януться дні, коли ми

Чистили від атому дороги

Стоять забуто поліські хати і сади,

А вишні всохли,бур"яном зарослі квіти,

Навіщо це? Невже, не знищити біди,

Невже забудем, як сміються діти?

Савчин О.М.


Лютий 2012р.
Закарпаття.

Рівненщина за тиждень

Новини Рівного за тиждень 13.02.-19.02.2012

12:35 18.02.12 Тиждень, що минув видався рясним на події. Журналісти дізналися, що на Рівненщині проживає близько 1200 ВІЛ-позитивних людей, а також разом з чиновниками зустрілися з афганцями. Окрім цього, побували на 100-річному ювілею, на виставці фоторобіт із зображеннями закоханих пар, відвідали і наукові читання пам’яті професора Каленика Шульжука. Журналісти дізналися про цьогорічних переможців сценаріїв кінофестивалю "DVERY". Долучилися вони і до збору коштів на встановлення погруддя Степана Бандери. Про ці та інші, не менш цікаві події детальніше у "Новинах Рівного за тиждень".

Мій брате,- не дивися вниз!

На Поліссі, як у всьому світі

Цю давню притчу люди зберегли

А ти заграй  мій брате, на трембіті

Заграй так, як ніде й ніколи не змогли

Ти вмій усе – любити й забувати

І полюбити кращу, ніж любив

Лише не смій ножем  тим убивати

Яким святиню з дерева зробив

У Немовичах поле, як і всюди

Летять дороги в небо голубе

А, ти мій брате, виведи у люди

Сільську стежину, що вивела тебе

На тій стежині не потрібні віжки

Вона сама за напрям-дороговказ

По тій стежині ходить сонце пішки

Від нас -у небо, з неба знов до нас

На Поліссі, як у всій природі

Не завжди вчасні спека і дощі

А, ти радій, мій брате, й непогоді

Коли всі спішать сховатись у кущі

Буває всяке, брате: і любов безмірна,

І мить розлуки, і повні смутку дні

Буває , брате, що й чатує прірва,

Де копошиться вже хтось на «дні»

Отож , мій брате, не дивися вниз

І коли раптом опинишся ти «вище»,

«Боляче впадеш! Занадто високо поліз»…

-Почуєш знизу, як завидне кодло свище

Лізь угору, й насмішнику своєму

 Ти не смійся вслід

Бо на світі, доти є ми,

Допоки живемо, як світ

 А радіє  та голота   з  біднотою,

Коли хтось над прірвою завис

Там панує темінь супокою,

Отож мій  брате, - не дивися вниз,!

Савчин О.М.

17.02. 2012р.

ДОПОМОЖІТЬ!

На Рівненщині місяць шукають 15-річну дівчинку, яка зникла 6 січня + ВІДЕО

Марія Вітів із села Яснобір Костопільського району зникла ще 6 січня – вона мала їхати до дядька в село Яблуне Березнівського району, але з того часу її ніхто не бачив.

ОСТАННІЙ ЛИСТ

Останній лист бабусі

26 January, 2012 - 13:26 — СН

Сирі стіни в’язниці дихали холодом і тривогою. Морок змієм обвивав свідомість і жалісно колов під серце диким страхом. У камері панувала тиша. Лиш чутно було, як розбивались краплі сліз об листи, що лежали перед юнаком. Усі мовчали й непорушно дивились, як заходило червонобоке сонце за веселковий обрій, і пізній вечір непомітно заглядав у тюрму.

Цікаве дійство відбулося в селі Корост

 Тільки звечоріло, молодь та старші люди вишикувались у колону на початку села (зі степанського напрямку) та пішли смолоскиповою ходою, приуроченою до Дня Соборності України, щоб вшанувати пам'ять героїв Крут.

Тринадцять мертвих, сотня обморожених

Тринадцять мертвих, сотня обморожених

№10, 9-2-2012

Зниження температури повітря упродовж останніх тижнів перенесли не всі мешканці області. Станом на минулу середу кількість замерзлих на смерть досягла тринадцяти, ще понад сто — потрапила в лікарню з сильним переохолодженням організму, відмороженими руками та ногами.

СЮРПРИЗИ ФОТОАРХІВУ

           Якось випадково заглянув у шухляду, де зберігаються стоси    моїх  фотографій.   Як правило, чорно-білих, покручених, пожовтілих від часу. Був шокований своєю безалаберністю.    Ніякої системи, все гамузом. Ганьба! Думав трохи причесати, але як? За хронологією, чи за місцем події? До цих пір не знайшов рішення, не йде на думку.

СЮРПРИЗИ ФОТОАРХІВУ (2)- НАТИСНИ

Під час останньої сварки з мамою вона попереджувала, що піде з дому.

Пізнього вечора 30 січня 2012 року до чергової частини Рівненського міського відділу міліції звернувся рівнянин та повідомив про зникнення своєї неповнолітньої племінниці. 12-річна дівчина із Сарненщини ще о 13 годині виїхала маршруткою в напрямку Рівного, після чого додому не повернулася і звязок з нею обірвався.

РІВНЕНСЬКА ІСТОРІЯ

Вовча зграя №88, 1-12-2011 Подія, яку ми зараз згадаємо, відбулася у Рівному восени 1975 року. Власне, і події як такої ніби і не було, але наслідки того, що сталося, досі зберігаються у пам’яті рівнян. Чому у пам’яті? Тому що у згаданому 1975 році, власне, як і до та після нього, усе, що виходило друком чи потрапляло у радіо— чи телевізійний ефір, ретельно перед тим перевіряли. Диктор на радіо не міг зачитати прогноз погоди, якщо на аркуші з текстом не стояв штамп «державного управління охорони державних таємниць у літературі, кінематографі, пресі на радіо та телебаченні». Саме так називалася цензура.

До школи не пішли, бо холодно

Учні 1-4 класів шкіл Рівного від учора і до п’ятниці, 3 лютого, через мороз до школи не ходитимуть. Таке розпорядження підписав міський голова Рівного Володимир Хомко. Районні відділи освіти мають самі вирішувати, чи призупиняти навчання у школах, виходячи із температурних показників. Адже, скажімо, у деяких селах Рокитнівського району у понеділок вранці було мінус 26 градусів, в інших — мінус 19, а в рекомендації міністерства саме і йшлося про зниження температури нижче мінус 20.

У РІВНОМУ СКАСОВАНІ ЗАНЯТТЯ У ШКОЛАХ

У Рівному через похолодання скасовані заняття у школах і дитсадках

У Рівному у зв’язку з подальшим зниженням температури повітря скасовують заняття в учнів початкових класів, а дошкільнята не відвідуватимуть дитячі садки.

Тому й названо той куток села - Грем"яче

Автор Савчин О.М.

Цей давній, прадавній хрест пережив, перевікував не одне покоління немовицьких полісян.
Вріс він у землю посеред села. Стояв на розвилці доріг, геть на голому місці.І звідкіля б не дули пронизливі поліські вітри - розгонисто разючі взимку чи палючі в літню спеку терпким духом зіпрілого на жарі полину й чебрецю, на їхньому шляху ставав вказівником пам"ятної сільської події - кам"яний хрест.

Земляки- немовичани

Скільки ж років храму Параскеви?

 Автор світлини Віктор Савчин.

Кажуть, що церкві святої Параскеви Сербської виповнилось 130 років. Хто мешкає в селі, для того не новина, що життя кожного тут, як на долоні. Усі знають, як кого звати, батьків-дідів, хто народився і помер, разом ділять радості й біди. А ще прийнято вітатись один до одного не лише через етикет, а й внутрішню потребу. Слова вітання – дуже щирі, як писав один поет, здоров’я тут бажають і миру. Немовичі – село, де ми народились, тут живуть наші родини. І все навколо рідне: і батьківський садок, і хата, де зростали у маминій любові. Де б були, завжди повертаємось до колиски свого дитинства, криниці материнства, з якої черпаємо снагу й любов. 

Та все ж повернемось до історії храму...
Детальніше на НЕМОВИЦЬКОМУ ФОРУМІ  http://nemovychu.ukrainianforum.net/t87-topic#94 натисни

НЕМОВИЧІ

НЕМОВИЧІ-МОЯ БАТЬКІВЩИНА

Поліське те село. Садки зелені й білі хати,
Калина під вікном, луги там на виду.
Я зможу будь коли його впізнати,
Свій рідний край по зорях я знайду

Милішого за Немовичі
Я села не знаю,
Хоч давно по світу я блукаю.
Простягнулось, розкинулось
У долині між древніми лісами,
Немов на картині, немов в казці,
Стоїть над ставками.

У ньому річка і водойми
З цілющою водою.
Древній ліс, дуби столітні
Могутні й розкішні собою
Ростуть, шумлять, звеселяють
Своєю красою.

З країв далеких в думці я полину
У край дитинства — у моє село.
Колись давно його покинув,
Не утік, життя так повело.

Прилину й подивлюсь на оту красоту,
Серед чарівної весіньої днини,
як сосни ростуть, зеленіють сади,
Протікає Случ у долині.

Де мого дитинства роки
заколисував Язвінки струмок,
першого чистого кохання кроки
довго не виходили з думок.

Де пройшли мої юні літа,
Тут мамина пісня
Звучить колискова
І вітер колише у полі жита.

Тут мова чарівна
І люди тут привітні,
Тут моє коріння давнє,
Тут моя великая родина.
Село моє незрівняне,
Немовичі,- моя батьківщина.


Січень 2012р.
Савчин О.М.

На Сарненщині люди довіряють службі зайнятості

Люди з особливими потребами довіряють службі зайнятості

  СН

Автор фото Василь Сосюк.

Нещодавно відбувся прес-тур з журналістами області з питань сприяння працевлаштуванню людей з інвалідністю. Розпочався він з екскурсії в Сарненському районному центрі зайнятості, яку провів директор Віктор Пацьола.

Чорнобильцям пенсія збільшена

СН

Автор фото Василь Сосюк.

Недавно  заступник голови райдержадміністрації Тетяна Сухарева провела зустріч–нараду з ліквідаторами наслідків аварії на ЧАЕС за участю заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Людмили Нікітюк, начальника відділу пенсійного забезпечення Галини Палій, начальника управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації Валерія Сапожка, начальника відділу з питань постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС Оксани Симончук. З роз’ясненнями щодо пенсійного забезпечення чорнобильців, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» присутніх ознайомила Людмила Нікітюк.

У Всесвіті Степань – невеличка піщинка

Суцвіттям кольорів прекрасних прикрасили гостинну залу

27 December, 2011 - 11:05 — СН

Автор фото Василь Сосюк.

У Всесвіті Степань – невеличка піщинка, маленька крапинка на карті. Але це – чудовий, унікальний і дуже своєрідний куточок Полісся, що розкинувся на берегах тихоплинної Горині. Селище здавна відоме волелюбними та працьовитими людьми. Його красою милувались шведський король Карл ХІІ, російський цар Петро І. Його вулицями ходив автор повісті «Олеся» Олександр Купрін. Це селище подарувало світові дуже багато видатних постатей і цікавих особистостей. У ньому сформувались свої звичаї й традиції. Це своєрідна малесенька країна в південно-західній частині району.

Йордань-хрестоподібна ополонка

Сама традиція занурюватися в день Хрещення Господнього дуже давня, але йде вона з країн, де цей день ніяк не асоціювався з тріскучими морозами. Перші згадки про зануреннях на Водохреща йдуть з Єгипту, де, можливо, така традиція існувала ще в дохристиянську епоху.