Автор Савчин О.М.
Обірвалась наприкінці ночі
Братових днів тонка нить,
Він закрив свої очі,
В труні дуже міцно спить
У його хаті горять лампади,
Мерехтять жалібні вогні.
Синам він не даватиме поради,
Залишилися вони одні
Не прийдуть до нього уже онуки,
Не візьме він їх на плече,
Від безсилля і розпуки,
У рідних рветься серце і пече
Кажуть, душа не в"яне,
На небі трубить її сурма,
Але не заживає на серці рана,
Бо брата в нас уже нема
Він закрив свої очі,
В труні дуже міцно спить
У його хаті горять лампади,
Мерехтять жалібні вогні.
Синам він не даватиме поради,
Залишилися вони одні
Не прийдуть до нього уже онуки,
Не візьме він їх на плече,
Від безсилля і розпуки,
У рідних рветься серце і пече
Кажуть, душа не в"яне,
На небі трубить її сурма,
Але не заживає на серці рана,
Бо брата в нас уже нема
Немає коментарів:
Дописати коментар