Савчин О.М.
Усміхнись ласкаво мені мила,
Нас довга чекає розлука.
Щоб усмішка в дорозі світила,
Ти не плач, бо ж сліз я не витру,
Я від тебе далеко полину,
Промінчика блиском і подихом вітру,
Буду у серці , поки не загину
Я колись повернусь неодмінно
І відразу поспішу до тебе мила,
Та, чи усмішка твоя мене стріне,
Та, чи усмішка твоя мене стріне,
Чи німої байдужості брила?...
... З далекого життєвого поля
Повернувся я в рідні краї,
Давно вже чорнявая доля
Лежить одинока в землі
Лежить одинока в землі
Туга зморене серце діймає,
З календаря листочки зрива.
Давно вже милої моєї немає,
Та усмішка її ще й досі жива...
Та усмішка її ще й досі жива...
Немає коментарів:
Дописати коментар