Цього року моя донечка пішла до першого класу. Минулоріч, коли наш син йшов у перший клас, ніяких проблем не було – все спокійно: звичайна програма для навчання, ніяких тупих мовних законів і переживань. Проте цього року для першокласників – ціла низка нововведень. І все ніби добре, але коли я взяла до рук букварик – жахнулася.
По-перше, для шестирічок недопустимий шрифт - дуже дрібний. По-друге, сам букварик починається із "кілометрових" текстів, яких така маленька дитина не сприймає і прочитати не зможе – хіба що третьокласники.
Гортаючи сторінку за сторінкою, я запитали у моєї мами – педагога із 25 річним стажем викладання: «А де букви?». Їх просто знайти неможливо… десь у середині підручника, на 38 сторінці перша буква, а до того тексти, тексти, тексти… Сама буква «А» і всі інші букви написані у куточку сторінки, трішки більшим шрифтом аніж тексти. Немає ілюстрацій, що починаються на букву яку вивчають і немає зовсім складів. Всім відомо, що дитина вчиться читати складаючи букви у склади. Так от, складів немає. Моя мама, яка навчила читати не одну сотню дітей, каже, що цей букварик, цитую, «складав шизофреник». Я тішуся від того, що моя дитина навчилася читати ще по старенькому букварику. Нині, батьки для своїх дітей, які ще не вміють читати, змушені шукати у книжкових магазинах нормальні підручники. Вчителі відверто висловлюють своє обурення новою програмою.
Поскаржившись на підручник другу, почула у відповідь: "Ти, що забула хто у нас міністр освіти?".
Якось так прикро, так паскудно на душі... Цьогоріч, коли почула Гімн України на святі 1 вересня - плакала... Вперше, гостро відчула сум за українським, ніби втрачаю найдорожче - маму... Всі потуги щось змінити – марні, а я нічого вдіяти не можу...
Вікторія МАМОТЮК
Немає коментарів:
Дописати коментар