ВІЩУНКА

Кожен чув, як під небом високим,
У літнім співочим ліску
Зозуля віщує по своєму роки,
Звичним й простеньким "ку-ку"



Може зозуля і справді має
Силу таємну без меж,
Що людям роки провіщає,
Лиш за лічбою ти стеж

Лічи не лише старанно минуле,
А й мову зозулі рахуй.
Ну!  Ще раз по разу зозуле,
Ще сотню літ на-ку-куй !

І, якщо в тебе років у запасі не мало,
Куй частіше, не дуже жалій.
Може б ти їх накувала,
Невеличкій сімейці моїй,

А може б ти ще зуміла,
Додати ще трохи років
І мені зозуленько мила,
Щоб і я до сотні прожив