Як тихо й сумно
(О. М. Савчин, Ф.Й. Наконечний)
На рідний двір я
споглядаю,
Давно не був під тим
вікном…
Знов рідну матір я
згадаю,
З відром в руці, що з
молоком.
Вже заросла в дворі
стежина,
Дивитись боляче мені:
Січкарня батьківська
старинна,
Якісь від трактора
ремні…
Косу знов батьківську
тримаю,
На ній ще й досі
мозолі…
Покосів в лузі тих
без краю,
Глек молока вже на
столі…
Болючий спогад, цього
може досить…
Жаль, рідна хата вже
німа:
Ніхто не зве і
снідати не просить…
І сум в душі, в душі
зима.
Немає коментарів:
Дописати коментар