ПРОКЛЯТІ

Хто ж нас так прокляв
І зганьбив, за яку провину?
У нас розум відібрав
І штовхає до загину

Терпеливо щось ждемо,
Закривають нам границі,
А ми якось живемо
У себе вдома, мов чужинці

І байдужа світу наша печаль,
Наші злидні, кривди, клопіт,
Вже нікому нас не жаль,
-Кому потрібні сльози й ропіт

Невже рятунку нам нема?,
Осиротіє наша Україна?,
Бо в наших головах "зима",
І нас поставлять на коліна

Заїсть нас усіх нужда,
Обідніє вщент країна,
На землях пануватиме вражда
І загине Древня Україна

Ми приспали розум у юрмі,
Все чекали правду й волю,
"Кращі" всі були в тюрмі,
А решта жалілася на долю

Вже не кричимо про біль,
І нас цураються країни.
А яничари, наче міль
Точать землі України

Тож пора, негайно!
Рятуватись від біди.
І почати жити файно,
Так, як не жили діди