ВІТЕР

Чудовий той травневий вечір
Зірками небо рясно засівав.
Хилив вітер берізоньку за плечі
У бліді щічки ніжно цілував

Залицявсь, косички гладив,
До грудей могутніх пригортав її,
А про кохання і його принади
Заливались лунко солов”ї

І всі пташки подібно солов”ю,
Ще гучніш акордами вторили
А вітер шепотів про любов свою
Та птахи той шепіт заглушили

І ось вже вітер над тихеньким ставом
Кохається з плакучою вербою
Колише пишним її станом
Обнімає   листя над водою

Ніжно, як берізоньку цілує,
Колише і гілками її грає,
Радіє, що ніхто його не чує,
Тож  вже ніхто не помішає

Та недовго він кохався і гравсь,
Дмухнув і подався до калини,
Та йому вся віддалась,
А він повіявсь  до рябини

Були потім, вільха і тополя,
теж їх вітер ніжно цілував.
Їх спіткала така ж доля,
А він  знов берізку нахиляв


Не дуй вітре, не дуй щоднини,
Будь не злим, тихеньким.
Бува так в хлопця і в дівчини
Поки вони юні, молоденькі