Після СРСР нам залишилося багато речей, котрі нас і надалі тримають в спільному просторі “від Чопа до Владивостока”: погані дороги, нахабні бюрократи, ЖЕКи, сміття на вулицях і загаджені під’їзди, врешті — влада, котра по-радянськи прикривається ідеологією, а вирішує власні проблеми. Кожна з цих речей живе всередині нас — бо ми дозволяємо їм такими бути в реальності.Для старших людей, котрим довелося пережити божевільні 90-ті, Незалежність є також і часом втрачених можливостей. Після затхлості радянського режиму вони пережили ще й пострадянський колапс, а на старість муситимуть виживати на копійчану пенсію. Та саме вони дали вижити молодій державі і її наступному поколінню ціною власних перспектив, тяжкою працею і життям на межі бідності. А це — також ціна нашої Незалежності.
18-річних ще 20 років тому чекала освіта, відповідна до можливостей “блату” батьків, а потім — робота за рознарядкою до кінця життя (і це ще якщо пощастить жити в рідному місті — бо за розподілом могли і на Сибір відправити). Для сьогоднішньої молоді незалежність — велика перевага: вони — вільні люди, зі всіма ризиками і відповідальністю.
Немає коментарів:
Дописати коментар