Вічний закон життя

 Чи йдеш квітучими лугами і під твоїми ногами схиляють свої голівки квіточки,чи вслухаєшся у шепіт поліських лісів,чи милуєшся повільною течією Случі - всюди бачиш рух життя, неповторну  Луну /Ехо/ Часу.
   Он старий дуб розсипав довкола себе жолуді. Вкрив їх листочками від спеки,створює їм
вологу, що через якийсь час,коли він зовсім постаріє і впаде, або його зрубають ненаситні
люди, на його місце прийде нове покоління, яке повинне продовжити життя свого предка!
Ось чому величавий міцний дуб гордо дивиться у небо і його не лякають ні буревії, ні спека.
      А ось там невгамовно хлюпотить своїми хвилями Случ. Спробуй зупинити його. Він з часом може змінити свою течію,але не припинить свого руху.
     Або квіти,що рясно вкривають луги, жовті,червоні,сині і білі.Величезна неповторна палітра. Який солодко - приємний трунок розноситься довкола! Прийде косар,погострить косу і квіти пропадуть. Та прийде весна, пройде дощик і жовті,голубі,фіолетові,червоні,білі
квіточки знову вкриють луг. Вкриють, бо земля не може без них.
      Йдеш і думаєш; для чого і для кого ростуть квіти, кому співають пташки і грає хвилями
річка? Кого так щедро обдаровує земля? І за що?
      Людина залишає після себе на землі сліди.Одні з них неглибокі,інші нагадують за себе століттями.І хто знає:може,ті,останні, й проростають потім квітами.
     Вічний і незмінний закон життя і смерті. Його Величність Час, відстукуючи останні хвилини одному життю, наближає народження іншому. Вічний годинник Часу ні на мить не
зупиняється.