Експрес все ще гуркотить своїми колесами життя,

Рік- то аналог життя в мінатюрі- то ціле наше життя. У дитинстві кожний рік тягнеться довго-довго.Тепер,в зрілому віці, вони пролітають зі швидкістю потягу-експресу. На початку кожного року заново сприймаєш світ. Дивуєшся, який же він великий і невпорядкований. І року в рік переконуєшся, скільки невиконаних справ лишилося з пройдешнього,кожен рік наївно гадаєш,ніби далі жити будеш тільки праведно, з”являються ілюзії, що все піде добре,віддаси усі борги, не влізеш у нові. І взагалі все буде “вищий клас “  Приходить весна- початок дорослішання,коли гормони вимагають свого, але зуби ще не випали. Зимова серйозність переходить у легковажність. До тебе доходить, що з приводу боргів ти погарячкував.Навпаки якраз, час їх робити. Адже в цей час більшість проблем, що здавалися непідйомними десь самі собою щезають.Починається переоцінка своїх життєвих цінностей, успіхи надихають до подальших. В цю пору особливо гостро відчувається самотність.Потім помаленьку до всього звикаєш. Дні стають довгими і назбирується все більше справ.Поступово наростає втома, хоч і і ти ще поки не повен сил стає якось байдуже. Поспішати нікуди. На зміну весінній ейфорії наступає заспокоєння. Вже петраєш, що вище голови не стрибнеш. Але все одно пнешся. Експрес все ще гуркотить своїми колесами життя, але вже, як у сповільненій зйомці.Поки відгуркотить, можна ще випити пива.
Хочеться мандрувати. Все ще здійснюються божевільні задуми, хоча, починаючи їх, ніколи не знаєш, як вони закінчаться. Сам дивуєшся, як ти ще все йдеш, не поламавши собі ноги.Остаточно остуджує тебе тебе тільки осінь- збір урожаю. Пожинаєш плоди своїх зусиль, дивуєшся, що так їх мало. Могло би бути більше. Непомітно у своїх сутінках підкрадається старість.Сни стають тривожними, повчальними і дуже часто віщими, а погода депресивною. Та нудьгувати не встигаєш. Проблеми сиплються на тебе, як стиглі груші, а ти все тягнеш і тягнеш, як хом”ячок, їх у свою нірку. І ось вже осінь перетікла у зиму, як правило безсніжну і холодну.Вже нічого непотрібно, всього вдосталь. Хочеться завалитися і проспати до кращих часів. Аби не заснути і не замерзнути,штучно стимулюєш інтерес до життя. Уявляєш, яке воно класне і радієш кожному промінчику.Зовнішні події бурхливо змінюються внутрішніми.Нарешті починаєш щось розуміти у цьому році за декілька миттєвостей до його закінчення. Виправити вже нічого не можна… Наступить новий рік, але не твій...