Рівненські ліси багаті на живність. Тут і олені, і косулі, і зайці з вовками. Навіть зубри трапляються. Тепер от з'явився звір, на якого ще за часів Київської Русі полювали князі зі своєю свитою. Тоді рисі та пардуси (гепарди) були чи не найвишуканішую здобиччю. Про пардусів у поліських лісах сьогодні не йдеться. А от плямиста красуня з китичками на вухах та з розкішною, практично ексклюзивною (дві однакові не стрінеш!) шубкою, м'якою грацією і суто хижацькою спритністю - рись - подекуди з'являється. І навіть розповсюджується, попри те, що її "одяганка", на думку спеціалістів, вважається ціннішою за розкішні соболині шкурки.
Зафіксували ж появу рисі поблизу ст. Немовичі, котра знаходиться в Сарненському районі.
Забрела вона ТУДИ, скоріш за все, з Білорусі. Адже ця красива граційна істота взагалі є любителькою далеких подорожей, до 30 кілометрів за добу може пройти. Ступає нечутно, маскуючись на місцевості. Прекрасно лазить по деревах, робить великі - до 4-х метрів - стрибки, добре плаває. При необхідності може лежати у засідці годинами - без найменшого поруху. Стосунки з людьми у хижої кицьки особливі: вона їх майже не боїться, однак на очі воліє не потрапляти. Напасти може лише влітку, коли вигодовує потомство, або коли її переслідують.
Видно, знайшла дика красуня в наших хвойних лісах місцину собі до вподоби: трапляються ще глухі закутки з непрохідним буреломом у заболочених місцях. Рисі, що як і всі кицьки, полюбляє самозаглиблення і у старанно утепленому лігві вона й прижилася, дала потомство.
Вона полює на зайців, козуль, гризунів, птахів, а також на молодняк вепрів, оленів, лосів. Зрідка може напасти й на домашню худобу, однак у нас таких випадків допоки не зареєстровано. Те, з чим доводилося пересікатися спеціалістам - скоріше робота природних конкурентів рисі - вовків.
Потепліє і появляться тигри і леви.
ВідповістиВидалити