На Василя і піч танцює

З Новим старим роком.

Дівчата у ніч на Старий Новий рік знову ворожать. Це дійство нагадує ворожіння на Андрія: кидають чоботи поза хату – куди носок повернеться, туди й заміж вийде, рахують кілки “удівець-молодець”, ліплять вареники і годують ними вже не пса, а кота.

У народі віддавна вважають, що ніч на Старий Новий рік чудодійна, бо “відкривається небо”, і можна просити у святих чого завгодно: перетворення води на вино, каменя – на хліб, води – на мед. А на Гуцульщині в цю ніч – свято печі. “Цілий рік вона несе службу, а на Василя йде в танець, вона ся віддає”, - кажуть гуцули. Вранці на Маланки піч акуратно змащують глиною, “аби не кляла, що немащена”. Ніхто тієї ночі на печі не спить, не сідає на неї, “бо важко їй буде танцювати”. Ніч на Старий Новий рік багата на магічні дії та чари, в яких відчувається бажання відгадати своє майбутнє і забезпечити щастя й добробут на наступний рік.

Зранку 14 січня на Галичині в кожну домівку ходять посівальники і зичать здоров’я та достатку. У рукавиці й кишені вони набирають зерна (жита, пшениці, вівса) й, дочекавшись закінчення ранкової церковної відправи, починають засівати. Спочатку власну домівку, потім у хрещених батьків, родичів, знайомих і сусідів: “Ой роди, Боже, жито-пшеницю, всяку пашницю! Будьте здорові. З Новим роком та Василем! На щастя, на здоров’я, на Новий рік! Христос ся рождає!”. Господар щедро винагороджує (особливо перших) засівальників гостинцями й грішми.