Жертви конфлікту
У кожного з мешканців Волині була своя правда: у тих, хто тут жив завжди і у тих хто сюди переселився з Польщі.
Вічна пам"ять тим, чиї предки прийшли з Польщі у XVI ст. , і навіть у тим, кому Польська держава за безсумнівні заслуги перед собою дала ділянку української землі, щоб підтримати і розвинути "польськість кресів" і простим патріотам Українцям, які були втягнуті у кривавий конфлікт.
Соціальні фактори конфлікту були не менш вибуховими, ніж релігійні і національні.
Про те, що в той час відбулося поблизу Немович, що на Сарненщині , дізнаємось з поданого нижче звіту командира 1-ї групи УПА від 27 липня 1943 року:
“Командир
/Дубовий/
ЦДАВО України. – Ф. 3833.– Оп. 1.– Спр. 40. – Арк. 16.
Оригінал. Машинопис.
Звіт командира 1-ї групи УПА про збройну акцію проти
польських колоній на території Рівненської області**
27 липня 1943 р.
УПА 1-а група
Постій, дня 27.У11.43 р. 27 липня 1943р.
Звіт з акції (Гута,Буда)
Завдання: Знищити узброєні польські банди, що містились в кол[оні-
ях] Буда, Гута-Степань, Борок, Ляди, Омелянка, Ромашівка, Темне-Жондове, Внаслідок переведених дій, першою групою днів 17, 18 і 19 липня зліквідовано села і колонії: ,Гута-Степань, кол[онія] Борок, Буда, Омелянку, Ляди і хутори Кам’янок, Ромашівка, Подселече, Поляни, Голинь, Темне./В лагері Гута-Степанська ховалися близько двох тисяч поляків.[140] Вони були під охороною полських партизанів-твердить -”Історія ОУН-УПА/.
/Дубовий/
ЦДАВО України. – Ф. 3833.– Оп. 1.– Спр. 40. – Арк. 16.
Оригінал. Машинопис.
Звіт командира 1-ї групи УПА про збройну акцію проти
польських колоній на території Рівненської області**
27 липня 1943 р.
УПА 1-а група
Постій, дня 27.У11.43 р. 27 липня 1943р.
Звіт з акції (Гута,Буда)
Завдання: Знищити узброєні польські банди, що містились в кол[оні-
ях] Буда, Гута-Степань, Борок, Ляди, Омелянка, Ромашівка, Темне-Жондове, Внаслідок переведених дій, першою групою днів 17, 18 і 19 липня зліквідовано села і колонії: ,Гута-Степань, кол[онія] Борок, Буда, Омелянку, Ляди і хутори Кам’янок, Ромашівка, Подселече, Поляни, Голинь, Темне./В лагері Гута-Степанська ховалися близько двох тисяч поляків.[140] Вони були під охороною полських партизанів-твердить -”Історія ОУН-УПА/.
А очевидця Евеліна Міхновська (дівоче прізвище Барінська) про ці страшні криваві події у колонії Буда (ґміна Немовичі повіт Сарни) розповіла так:
“Буда – польський хутір в ґміні Немовичі, поблизу с.Катеринівка. Це був досить густо забудований польський хутір, оточений колоніями, у яких мешкало переважно польське населенням.
У липні 1943 року, коли вбивства польських родин українськими бандитами відбувалися все частіше, було організовано самооборону, а до хутора поступово почали стягуватися поляки, які мешкали в колонії Ромашівка.
Трагедія розпочалася десь в середині літа 1943 року о другій годині ночі. Хутір оточили, розпочалася страшна стрілянина, запалюючі кулі літали як зірки. Дерев’яні забудови, накриті солом’яними стріхами, палали. Нечисленна самооборона розуміла, що захистити село неможливо. Тому мешканців скеровували до центру села, щоби після цього вивести їх до Немовицької Гути, що за 4 кілометри від хутора і де були німці. Але люди страшно налякалися і почали панічно тікати у різних напрямках. Їх вбивали у страшний спосіб. Люди гинули від куль, багнетів, сокир, у вогні палаючих будинків, їх кололи косами, багато кинуто в криниці. Загалом загинули майже всі 128 осіб разом з крихітними дітьми..
Ми зі всією родиною вибігли з дому до меліораційного рову, який вів до переліску. Ми не встигли відійти далеко, бо там вже чекали бандерівці і кричали: “Куди, польська морда? Тут вас виріжемо!” Ми не мали іншого вибору, як повернутися до рову. За нами побігли і бандити. Вони стріляли та кидали гранати. У певний момент я почула голоси: “Туди, там є ще живі”. Цей голос був мені знайомий. Це був голос українця з сусіднього села, одного з керівників. Я почала його благати, щоби не вбивали дітей. Він впізнав мене, бо працював з моїм чоловіком , і сказав мені, щоби я не боялася. Однак я почула тупіт тих, хто надбігав і слова: “Будемо переколювати – куль шкода”. Я знову стала благати, аби не вбивали дітей. Українець, який стояв поруч, заспокоїв мене, а тим, хто надбігли сказав, що тут вже немає нікого живого. Вони пішли геть, він також. Я залишилася з дітьми поміж замордованих.
Ми вижили, але до свого хутора не повернулися. Якось дісталися до Костополя, а звідти нас переселили до Перемишля, де ми виховали трьох синів. Третій народився вже в Перемишлі.”
/Ludobojstwo dokonane przez nacjonalistow ukrainskich na ludnosci polskiej/
Зі спогадів активних учасників польської самооборони дізнаємось, що : “У Гуті діяла – ославлена на цілу Волинь – самооборона, щось на зразок партизанського підрозділу. Їм було далеко до цієї назви. Це була група без доброго одностайного керівництва, розсварена, погано озброєна; люди здібні, із чистим сумлінням, але без дисципліни.
Натомість Гутою кермували інші – багатії. Мешканці не здавали собі звіту, що на них чекає. Заробляли гроші, торгуючи продуктами рільництва, і громадили їх під подушками… замість купувати зброю – а тільки вона могла врятувати життя. Більше було поголосок про силу Гути, аніж правди.
Натомість Гутою кермували інші – багатії. Мешканці не здавали собі звіту, що на них чекає. Заробляли гроші, торгуючи продуктами рільництва, і громадили їх під подушками… замість купувати зброю – а тільки вона могла врятувати життя. Більше було поголосок про силу Гути, аніж правди.
-Людей, котрі б мали сяку-таку зброю, в Гуті було мало. Не більше тисячі осіб. Ця зброя в принципі не була придатна до вжитку. Придатними до бою бути тільки: два кулемети польського виробництва,
один легкий авіаційний кулемет німецького виробництва, два ручних кулемети совєцького виробництва,
три гранатомети, але без зарядів, а також 130 ручних карабінів різного виробництва, до яких постійно бракувало патронів.“
один легкий авіаційний кулемет німецького виробництва, два ручних кулемети совєцького виробництва,
три гранатомети, але без зарядів, а також 130 ручних карабінів різного виробництва, до яких постійно бракувало патронів.“
(Опубліковано у Ludobojstwo dokonane przez nacjonalistow ukrainskich na ludnosci polskiej Wolynia 1939-1945// Warszawa 2000)
…Подібна ситуація склалася у всіх селах Костопільського та Сарненського районах. Українські села горять, а люди тікають до лісу, копаючи для себе землянки. На такі землянки напали поляки в лісі поблизу с. Борщева Костопільського повіту. Там виявилося багато збіжжя, муки та іншої всячини. Бандити оборонялись заклято, але врешті решт повтікали, залишивши нам усе. Німці також користаються з такої ситуації бо, спаливши село, забирають собі м’ясо і зерно... (СА КС Р2РК, zesp. 2400 8 203 XV— 42 стор. 39—40).
Прикро, що дуже мало збереглося інформації, яка би стосувалася польських акцій супроти українців до 1943 року. А з того, що збереглося , виглядає, що дії ці мали радше випадковий характер. Та з початком антипольських акцій на Волині Української Повстанської Армії ситуація змінилася. Найяскравішим прикладом антиукраїнських дій були каральні акції, які провадила польська допоміжна поліція, що перебувала на німецькій службі. Поліційні підрозділи, утворені з поляків, німці стали формувати замість української поліції, яка масово розбігалася. До тих підрозділів увійшло близько 1500-2000 поляків. Окрім цього, з Генерального Губернаторства перекинуто 202-ий поліційний шуцманшафтбатальйон, який складався з поляків, чисельністю 360 осіб, який діяв в основному на теренах Рівненського, Костопільського та Сарненського повітів. На початку 1944 року його розбила Червона Армія.
…Подібна ситуація склалася у всіх селах Костопільського та Сарненського районах. Українські села горять, а люди тікають до лісу, копаючи для себе землянки. На такі землянки напали поляки в лісі поблизу с. Борщева Костопільського повіту. Там виявилося багато збіжжя, муки та іншої всячини. Бандити оборонялись заклято, але врешті решт повтікали, залишивши нам усе. Німці також користаються з такої ситуації бо, спаливши село, забирають собі м’ясо і зерно... (СА КС Р2РК, zesp. 2400 8 203 XV— 42 стор. 39—40).
Прикро, що дуже мало збереглося інформації, яка би стосувалася польських акцій супроти українців до 1943 року. А з того, що збереглося , виглядає, що дії ці мали радше випадковий характер. Та з початком антипольських акцій на Волині Української Повстанської Армії ситуація змінилася. Найяскравішим прикладом антиукраїнських дій були каральні акції, які провадила польська допоміжна поліція, що перебувала на німецькій службі. Поліційні підрозділи, утворені з поляків, німці стали формувати замість української поліції, яка масово розбігалася. До тих підрозділів увійшло близько 1500-2000 поляків. Окрім цього, з Генерального Губернаторства перекинуто 202-ий поліційний шуцманшафтбатальйон, який складався з поляків, чисельністю 360 осіб, який діяв в основному на теренах Рівненського, Костопільського та Сарненського повітів. На початку 1944 року його розбила Червона Армія.
Польська поліція, без сумніву, брала участь у численних каральних акціях в українських селах, здобуваючи собі тим недобру славу серед українців. Про це свідчать багато спогадів із того періоду/4/. У каральних акціях найчастіше брав участь 202-ий шуцманшафтбатальйон. Один із поліціянтів так описував діяльність загону: “Село Підлужне оточене і спалене, мешканців розстріляно. Злазне спалене дощенту. (…) Нападаємо раптово з лісу і робимо ґрунтовні чистки. (…) У кожному селі насамперед спалюємо млини і церкви, отож невдовзі на засягу кільканадцяти кілометрів уже немає жодного млина, жодної церкви, жодного попа. Так само знищуємо могили і пам’ятники”5.
Такої інформації, про польські акції мало ще й через те, що поляки чинили звірства під виглядом бандерівців, про що свідчать спогади вояків Армії Крайової : “Коли ми наближалися до українських сіл, нам було суворо заборонено розмовляти по-польськи. Ми вдавали їхній загін УПА, так само часто робили совєцкі партизани” “/…/”
Безпосередньо на території сторонами конфлікту були поляки, представлені силами самооборони (пізніше до них приєдналися й тим самим розконспірувалися законспіровані раніше загони Армії крайової), а також українці, представлені ворогуючими між собою силами — ОУН(Б), ОУН(М)- УПА
Завжди існували дві правди, дві пам’яті про події на Волині. «Ніколи не буває так, що є тільки жертви і тільки герої», — пише відомий український історик Ярослав Грицак.
Немає коментарів:
Дописати коментар