700 річний Немовицький літопис / уточнений/

Стара карта. Немовичі

• Біля села знайдено  поховання часу Княжої доби – 11-13 ст.н.е..
• -Через німе віче громаду почали називати Німовичами. З часом назва ‘Німовичі’ транформувалася в Немовичі.
• Поліський край згадується у Волинському літописі 1270-1280 роках під назвами Подлєсьє,Полєсє,Палєсє. Відомо ,що населення Полісся складають представники різних етносів. Полісся з давніх давен було зоною творення праслов”янської культури.
• У 12-13 століттях землі Полісся були поділені між кількома великими князівствами: Київським,Чернігово-Сіверським,Володимиро-Волинським /пізніше Галицько-Волинським/
• Сама перша писемна згадка про наш край, Дубровицю відноситься до 1005 року, коли князь Київський Володимир Великий, заснувавши в Турові християнську єпископію, у переліку міст, що мають до неї належати, називає і Дубровицю.
• У VІІІ-ІХ ст. на території Волині, до складу якої входили землі сучасної Рівненщини, жили східнослов′янські племена дулібів-волинян і древлян. Кордон між ними проходив приблизно по річці Горинь. Вірогідно, що у Х ст. Дубровиця була одним із західних прикордонних пунктів древлянського князівства, з центром у місті Іскоростень (тепер місто Коростень Житомирської області).
• В ХІ ст. Дубровиця стала центром однойменного удільного князівства.
• А в Іпатіївському літописі під1183 р. розповідається про те, що Дубровицький князь Гліб Юрійович, правнук Михайла Святополка, брав участь у переможній битві Святослава Всеволодовича з половецьким ханом Кобяком. Цей запис засвідчує факт існування міста, яке вже тоді відігравало значну роль у захисті західних кордонів Київської Русі.
• У 1240 році під час ординської навали Дубровиця була зруйнована. З другої половини ХІV ст. місто підпало під владу Литви,
• а після Люблінської унії 1569 року його в складі волинських земель загарбала шляхетська Польща.
• У середині XV століття наш край, як і вся Волинь, потрапив під владу Литви. Великий князь Литовський передав селян у повне володіння феодалам, офіційно узаконив закріпачення. Часто селяни не витримували жорстокої експлуатації, відмовлялися виконувати феодальні повинності, нападали на панські маєтки, втікали в ліси. Для зміцнення свого панування на українських землях литовські феодали постійно йшли на політичне зближення з польськими магнатами.
• Вперше в письмових історичних джерелахНемовичі згадуються в 1533 році.
• Землі, де зараз знаходиться село, належали роду Гольшанських /Ольшанських/, чий рід мав володіння в Україні (на Волині – Дубровицьке та Степанське князівства), у Білорусі (Гольшани, Глузьк, Романов в Ошмянському пов.), Литві.
• Немовичі в цей час були власністю пана з Ковеля, що був зятем Гольшанського- Курбського Андрія Михайловича.
• . Після Люблінської унії 1569 р. територію Сарненщини, як і решту Волинських земель загарбала феодальна Польща, панування якої тут тривало понад два століття. Особливо посилився антифеодальний рух на Сарненщині тоді,
• коли сюди у 1596 році прибули повстанські загони Северина Наливайка.
• Згідно “Историко-статистического описания церквей…”Н.И. Теодоровича у 1884 році у Немовичах було 147 дворів, 1187 були населення (а за даними довідника Барановича О. “Залюднення України перед Хмельниччиною”. Ч.1 Волинське воєводство.
• У Немовичах на 1629 рік налічувалось 59 дворів). “Словник географічний королівства Польського, виданий
• у 1902 році свідчить, що у селі налічується 239 обійсть, 1411 жителів. (З них 3 католики, 100 євреїв), дерев’яна церква, школа./ Управління – гмінне. Немовицька гміна (адміністративно-територіальна одиниця Польщі) об’єднувала 16 населення пунктів.; фільварк Бердуша,село Доротичі,колонія-хутір Орловський,село Глушиця,колонія Язвінка,фільварк Юзефпол,колонія Яновка,село Карпиловка,село Карпиловська Рудня,село Катериновка,село Константиновка,село Немовицька Гута,млин Немовицька Рудня,село Немовичі-гмина,хутір Ольшаниця,колонія Плоске,фільварк Перовка,хутір Пожога,фільварк Сарни,село Сарни.,село Зносичі. Керували гміною голова і секретар.
• Пізніше всі питання вирішувала волость. Їй підпорядковувалось 6 сіл: с.Немовичі,с.Доротичі,с.Карпилівка,с.Катеринівка,с Зносичі,с.Сарни.
• … ” однокласне народне училище міністерства народної освіти в Немовичах відкрилось у 1877 році.
• У   ньому навчалось 45 хлопчиків і 5 дівчаток. Крім окремих предметів читався Закон Божий.
• Перша церква була збудована у 1721 році, але не збереглася.
• У 1881 році знову збудували церкву, яка діє і по даний час. Крім церкви у селі діяв римо-католицький костел. Поряд було католицьке кладовище. Православне кладовище знаходилось за церквою, внизу.
• Нова церква була збудована на пожертвування селян і священика Василя Петровича Боровського. Псаломщиком був Аристарх Федорович Левицьки (з 1858 року), пономарем – Іван Васильович Якимович (з 1843 р.). В П. Боровським – з 1868 року.
• Вперше відправа у церкві відбулась на свято Преподобної Параскеви Сербської. Тому і престольний Празник у Немовичах відмічається на це свято. За свідченням Боровика Олексія Хомича (1902р.н.) заклав її місцевий єврей (брат коваля Лейби).
• У 1873-1875 роках поблизу села велося будівництво залізниці Здолбунів-Ковель.
• Більше року поблизу села протримався фронт у 1916 році під час першої світової війни. Під час  війни у селі розквартирували козаків Оренбурзького полку.
• У 1918 році в селі з”явився загін сил Директорії.
• В травні 1919 року село окуповують поляки, яких серед літа виганяють червоноармійці.
• У березні 1920 року Немовичі знову потрапляють під польську окупацію ,майже на двадцять літ згідно Ризького договору Немовичі вливається у Сарненський повіт Поліського воєводства.
• В березні 1920 р. на карті Польщі, до складу якої тоді входила територія Рівненщини, виникла нова територіально – адміністративна одиниця – Сарненський повіт.
• З лютого 1922 р. Сарненський повіт перебував у складі Поліського воєводства Польщі з центром у Бресті,
• З листопада 1930 р. знову перейшов до складу Волинського воєводства. Територія Сарненського повіту не співпадала з кордонами сучасного району. Тоді до складу повіту входили Антонівська, Бєльськовольська, Домбровицька, Кісорицька, Клесівська, Любиковицька, Німовицька, Рафалівська, Володимирецька гміни.
• 20 років проіснував Сарненський повіт.
• 4 грудня 1939 року була створена Рівненська область, до складу якої спочатку увійшло 5 повітів, в т.ч. і Сарненський,
• а в січні 1940 р. на території області було утворено 30 районів. З території Сарненського повіту було виділено аж 11 районів – Сарненський, Рокитнівський, Клесівський, Дубровицький, Володимирецький, Антонівський, Рафалівський тощо.
• В 1962 році відбулося укрупнення районів і до складу Сарненського району повернули населені пункти Клесівського, Рокитнівського, Степанського районів;
• в січні 1965 р. населені пункти Рокитнівського району виведено зі складу Сарненського району в новоутворений Рокитнівський район.
• Внаслідок акту Молотова-Рібентропа
• 16 вересня 1939 року в селі з”явились солдати в обмотках з червоною зіркою на пілотках.
• В грудні місяці 1939 року село в складі Сарненського району ввійшло у новостворену Рівненську область. Почалася насильницька колективізація і політичний терор,сотні заможних селян було вивезено до Сибіру.
• Зимового світанку 1940 року вивезли з Немович у Вологодську область дві сім’ї , господарі яких були лісничими у пана: Пилипа Кіркова та Івана Пацьоли.. З приходом Радянської влади почали створювати колгосп, який очолив Максим Степанович Пацьола (пізніше членів його сім’ї вирубали націоналісти, а сам загинув у Рівненській в’язниці НКВД – свідчення внука).
• Головою сільської Ради призначили Северина Свирида (доля його надалі – трагічна: знищили націоналісти) одного з синів – Михайла – забрали на каторгу до Німеччини, де він і загинув, дружина Женя з дітьми – Олексієм та Онуфрієм /Нічею/ – змушені були переховуватись, щоб уникнути смерті, у інших сім’ях.
• З початком нової війни розпочалася нова мобілізація.більшість чоловіків, котрих мобілізували на початку липня 1941 року, потрапили в Німецький полон. Дійшовши до Клесова, вони рушили в напрямку Білорусії, де їх оточили німецькі війська.
• Немовичани цілими сім”ями воюють в загонах Поліської Січі під проводом Боровця /Тараса Бульби/.,який до війни проживав у нашому селі і видав свій перший наказ 28 червня 1941 року :
• Приказ № 1
• «От 28 июня 1941 г., село Немовичи, район Сарны.
• ко всем командирам боевых групп
• I. Приказываю всем боевым группам сейчас организовать небольшие повстанческие отряды и начать диверсионные акты в тылах Красной Армии.
• задачи: 1.Срывать мосты и связи.2. Уничтожать транспортные средства. 3. Собирать точные сведения по оборонительным сооружениям большевиков и немедленно направлять ко мне или непосредственно передавать на фронт немецким частям. 4. Не допускать в большевистские части украинцев, мобилизованных советами. II. В местах, освобожденных от большевиков – захватить власть, организовывая народную милицию с желто-голубыми повязками. Везде вывешивать желто-голубые знамена, организовывать торжественные встречи немецких войск. Приступить к организации нового отечественного порядка. III. Диверсионные нападения на большевиков осуществлять в таких условиях, которые исключают их возвращение и злостного уничтожения местного населения.
• голова Украины Тарас Бульба 17 .”/
• Бій між станціями Немовичі й Малинськ на залізничному шляху Рівне-Сарни звели дві сотні УПА – сотня Дороша і сотня Яреми з каральним відділом німецького гештапа силою 150 люда. Вночі з 23 на 24 червня 1943 р. зірванням шин здержано гестапівський відділ, що їхав палити села, і знищено його дощенту. Добиччю повстанців була велика кількість німецької автоматичної зброї та амуніції. В бою були ранені оба командири УПА Дорош і Ярема./Пізніше німцями за це було розстріляно десяток немовицьких селян. Для остраху інших, розстріляні довго лежали під сільською дерев”яною церквою./
• Старостою села у 1941-1943 роках був Олексій Степанович Савчин 1900 р.н., людина неабиякого розуму, йому доводилося маневрувати, як кажуть між двома вогнями, щоб зберегти життя своє і людей. За свідченням односельців, О.С. Савчин, врятував життя не тільки багатьом немовичанам, а й жителям села Сарни. Був випадок, коли групу селян із Сарн гітлерівці хотіли розстріляти, вважаючи їх повстанцями, а Олексій Степанович Савчин заявив, що це його односельці, котрих він послав у поле працювати.
• В Чудлі січовики Яреми 20 травня 1943 року розгромили німецький гарнізон і знищили 30 окупантів . /
• У серпні 1943 року черкаський комуніст Клим Автономович Ткач був розстріляний українськими партизанами Поліської Січі. Похований в Сарнах.
• В повоєнні роки невтомні наші земляки піднімали з попелу руїни, помаленьку вилазили з землянок в хатинки, розорювали поля ,зачищали ліси від жертв війни. Але життя ставало все більше подібним на пекло,насильницьким методом здійснювалась колективізація сільського господарства.Чесні , заможні господарі під гаслом ганебного “розкуркулення” за путівками “трійок” НКВС поспішили освоювати Сибір в таборах ГУЛАГу Під страхом виселення селяни стали більш зговірливими; почали писати зяви у колгоспи.
• У жовтні 1947 року у селі було створено колгосп”Радянська Україна”.  Головою було обрано Пацьолу М.С.  
• І в цей же час під страшенним тиском у с. Зносичі тільки одного дня в колгосп вступило 56 дворів, наступного дня надійшло ще 30 заяв. “Чим їхати у “висилку” до якогось там Сибіру, краще піти вдома у колгосп”-розраджували себе селяни.
• Головами колгоспу “Радянська Україна”були: Пацьола М.С.,  Лейсмар В., Добровольський М. Арс.,  Жакун П.І., Гула В,  Гнатюк Б.М., Кичан П.О., Мичка А.М.
• • У проміжку з 1939 року по теперішній час  сільським Головою були:
  • У роки війни:  1939 – 1950 роки.
  • Ткач К. А.                                     1939 - 1940 р.р.
  • Васильчик М.В.                           1941 - 1942 р.р
  • Савчин О.С.                                   1942  - 1945 р.р. / 
  • Свирид С.М.                                  1945  –1947 р.р.
  • Колядко Ф.Ф.                                1947 - 1951 р.р.
  • ….   \\   …..    ? ?                                \\                   ? ?
  Післявоєнний період – по наш час:
  … Соломчук І., Гордієнко М., Пасічник М.-/ 2 каденції/, Онищук В- /2 каденції/ і 31 жовтня 2010 р . обраний втретє…
  
  

  / Інформація надана Савчин Вірою Василівною і  Пацьолою Віктором Іларіоновичем/.

  
  

  А також використано :  Іпатіівський літопис, Волинський літопис, Історія України, Історія Волинні. Історія Полісся. Історія Рівненщини. Історія Сарненщини, Церковні літописи, Архівні дані МГБ, НКВС, Історія ОУН-УПА і ще багато довідкового матеріалу .

  
  

  Савчин О.М.