Поблизу нього є сосновий ліс, який переходить у мішаний. Ростуть тут гриби, чорниці, брусниці, ожини, а на мохових болотах – журавлина і буяхи. Восени узлісся полум’яніють яскраво-червоними кетягами калини, жовтогарячими китицями горобини, чорними й терпкими ягодами черемхи. Ліс має й велике народногосподарське значення. Крім незамінної будівельної деревини, сосни виділяють живицю, яку називають поліським бурштином. Про походження загадкової назви існує багато легенд. За однією з них колись тут проживало плем’я дулібів – волинян – на чолі зі старійшиною Тутоле. І на честь його село так назвали. Інша розповідає, що риболовам сподобалось місце на правому березі повноводної тихоплинної Горині і ліси, що впритул наближалися до неї, широкі затоки й луки, красиві обрії, тож вирішили тут оселитися. Ще за однією – всі питання про життя поселення вирішувало віче, що й породило назву Тутовіче, яка згодом трансформувалась у Тутовичі. Село чи не найстаріше після Степаня, Кричильська й Коросту. І значно старіше за Цепцевичі, Тріскині та Ремчиці.
У селі знають чимало легенд про Горинь. Ось одна з них: «Жили в Тутовичах дівчина та два парубки, закоханих у неї. Одного разу зажадала, щоб хлопці позмагалися з бігу. Один біжить у Дубровицю, другий – у Степань. Хто раніше повернеться, за того заміж піде. Але прибігли юнаки одночасно. Тоді попросила принести квітку калини з протилежного берега Горині. Кинулися виконувати завдання закохані парубки, але не допливли назад, згинули у хвилях річки. А дівчина, яка занапастила дві душі, скочила в Горинь. І тепер це місце називається урочище «Скочище»...
| інновації в рослинництві
Відновлення родючості,Екологічність Зниження собівартості.
|
Немає коментарів:
Дописати коментар