понеділок, 25 червня 2012 р.

Альон цвів так синьо,синьо

Ткаля без руки

Колись Рівненщина славилась льонарством. В місті Рівне був самий потужний в Європі льнокомбінат. Квітка льону разом з ретортою (символом хімічного комбінату "Азот") і партизанською символікою (Рівне - місто партизанської слави) прикрашала колишній герб міста.  Район льнокомбінату примикав до дороги на Сарни, це північна частина міста. Тут був побудований міський палац культури "Текстильник". В сквері перед ПК височіла металева скульптура ткалі.Мабуть, металевий штампований лист із імітацією під мідь. Це буквально в сотні метрів від моєї так називаємої "резиденції". Мої вікна виходять на тильну стіну цього ПК. А скульптура, звісно, прикрашає парадну. І ось десь місяців три назад я, як і тисячі рівнян, виявив, що ткаля стала інвалідом. Втратила ліву руку. Чи то винен час, а може мисливці за металобрухтом, ніхто не скаже. Але дивитись на таке болісно. А ми ж маємо міську владу. І де вона?  "А льон цвіте синьо-синьо..."Мабуть, невдовзі згадку про поліський льон будемо шукати тільки в піснях.Ось такі ми господарі...А безробітній металевій ткалі вистачить і однієї руки.

Немає коментарів:

Дописати коментар

МИНУЛЕ НЕ ВЕРНУТИ

Збірка віршів "МИНУЛЕ НЕ ВЕРНУТИ" Автор Олексій Савчин ТЕЧУТЬ ЛІТА Течуть літа, мов  хвилі  У безвість неосяжну  Пристрасні, гіркі...