Одринки почалися з землянки погорільця

Так виникли хутори, які дістали назву Одринки.


Після польського артобстрілу загорівся Корост, велику його частину знищив вогонь. По-страждала й хата Андрія Пілата. Тож з дружиною й дев’ятьма дітьми човном перепливли річку Горинь, добрались до свого господарського приміщення в Одринках, поселись там. Згодом викопали землянку, в якій мешкали два роки. Так Андрій Кіндратович став першим жителем села. Після нього й почали будуватись інші. Обійстя були розкидані по всій окрузі.

Наш Поліський край багатий на чудові мальовничі села, подібні на Одринки, яке навіть у цей жорстокий кризовий час  живе на повні груди, тут багато новобудов, сучасна двоповерхова школа, просторий Будинок культури з бібліотекою, 2 магазини, фельдшерсько-акушерський пункт з аптекою, млин, ферма, пилорама, церкви…

Цікавою є історія населеного пункту. Збирало її й записало за розповідями старожилів подружжя Дмитра й Тетяни Пілатів, учителів історії та хімії.
Ще за царської імперії жителі Короста пасли худобу в урочищі «Одринки». Згодом побудували хліви й кошари. Під час громадянської війни, у серпні 1918 року, відбувся великий бій між більшовиками й поляками. Після польського артобстрілу загорівся Корост, велику його частину знищив вогонь. По-страждала й хата Андрія Пілата. Тож з дружиною й дев’ятьма дітьми човном перепливли річку Горинь, добрались до свого господарського приміщення в Одринках, поселись там. Згодом викопали землянку, в якій мешкали два роки. Так Андрій Кіндратович став першим жителем села. Після нього й почали будуватись інші. Обійстя були розкидані по всій окрузі.
Так виникли хутори, які дістали назву Одринки. В радянські часи місцева влада вирішила стягнути хутірські будинки в село. Один з місцевих жителів кіньми проорав дві борозни – зробив шлях. Люди не хотіли рушати з місця, але можновладці діяли силою, порозкривавши хати. У будинку Артема Сороки, інваліда Великої Вітчизняної війни, відвели кімнату для крамниці. Згодом побудували магазин, невеличку початкову школу. Навколо села є чимало урочищ з цікавими назвами, що відображають їх походження, - «Довгий Брід», «Дівочий Острів», «Корабельське болото», «Грабське», «Висоцьк»…

В Одринках діють три церкви. Однією з найдавніших святинь села є капличка на честь святого Іоанна на Висоцькому полі. Здавна це місце вважалось святим, бо там з-під землі вибився потічок чистої води. Тут, серед болотистої заплави, місцеві жителі побачили світло біля вільхи, яка росла неподалік. На ній була ікона Божої Матері. Святий лик віднесли до храму, а він знову повернувся на це ж місце. Тоді над джерелом на пеньках зрізаних дубів збудували капличку. Подейкують, що вода мала цілющу силу.

 Сюди сходились з усіх-усюд не тільки щоб втамувати спрагу, а й оздоровитись. Джерело не замерзало навіть у найсильніші морози. Не один раз грішні люди сквернили Божий дар, коли прали, забруднюючи диво-водицю. І вона втратила свої властивості: вже не зцілює хворих і немічних, як раніше. Але й досі залишилась чистою, прозорою і у велику спеку крижаною. Щороку 7 червня, на празник Хрестителя Господнього Іоанна, святі отці здійснюють тут відправу. За словами старости Антона Сороки, капличці понад 100 років.
Ще в Одринках є старенька Андріївська церква на кладовищі. А недавно спільними зусиллями парафіян збудували великий храм Казанської Божої Матері, більше схожий на собор. Стіни розписали професійні художники...

 Гордістю села є музей, створений учителем історії Дмитром Пілатом, а допомогла йому дружина Тетяна. Чого тут тільки немає: і старовинний одяг, праски на розжареному вугіллі, ступки, а також численні матеріали, підготовлені учнями та викладачами про участь місцевих жителів у війні, ветеранів, умільців, святині Одринок і багато іншого.

Село процвітає, будується. Більшість молоді залишається в рідній місцині. Адже є магазини, підприємства, чудова школа, для гарного дозвілля - Будинок культури. Але є і найголовніша проблема, що турбує жителів Одринок - незручна дорога до райцентру...