неділю, 22 липня 2012 р.

Сарни бомбили три тижні

Автор Савчин О.М.

САУ СУ-76И
Якось Макар Олексійович-мій батько, розповідав, як на початку сорок четвертого з боку Житомира  радянські війська гнали німців на Сарни. У районі колишнього села Доротичі німці розгорнули роботи з укріплення: рили траншеї, будували дзоти. На дзвіниці Свято-Троїцької церкви влаштували засідку снайпера. А з водокачки строчили кулемети. Вже 9 січня почалася визвольна операція. Бійці Червоної армії впритул підійшли з протилежного боку до річки. Це нині біля церкви виріс цілий ліс, а тоді було чисте поле, як на долоні. Тільки-но червоноармійці йшли в атаку, так і падали, як підкошені, від ворожого вогню. Ох і  багато тоді полягло їх у цій окрузі.
Довго тривала нерівна битва.  І тільки завдяки Ковпаку, хитрістю було взято Сарни. За допомогою місцевого жителя вдалося оточити ворога, перш за все знищити стрілків на водокачці і   дзвіниці. У цьому допоміг місцевий житель. І вже третього дня, 11 січня, фашисти почали відступати на Тутовичі й у напрямку Ковеля. Цього разу загарбники кидали поранених, спасали свою шкуру. А люди, які мали коней і підводи, допомагали вантажити загиблих радянських солдатів і возили до братських могил для захоронення. Згадав, як хоронили 18 зенітчиків: 15 молодих хлопів і 3 дівчини, які полягли в одну мить. Та на цьому випробування не скінчились. Згодом почались повітряні нальоти. Німці бомбили все. Найбільш намагались знищити залізницю. Згадував, як околицею села рухався обоз Ковпака. Тоді-то, під час переправи , й затонула у водах Случа славнозвісна самохідка.  І так бомбили впродовж трьох тижнів. Після визвольних подій життя в селі та й у місті почало потроху налаштовуватися…
Як знайшли самохідку, я й сам добре пам”ятаю. Ходив у 9-клас і навіть бачив, як її витягали зі Случі.  Трапилось це у серпні  1972року. Пройшло 27-років, як відгриміли переможні залпи. Але війна ще час від часу нагадувала про себе. Ось і того мирного серпневого дня рибалки в Случі поблизу Сарн ловили рибу. Їхні рибальські снасті за щось зачепилися. Почали пірнати і виявили під водою бойову машину.  Її повністю занесло піском і мулом. Про незвичайну знахідку негайно повідомили у відповідні органи. Водолази, оглянувши місце, підтвердили, що на дні річки – самохідка. Після активних робіт самохідку при допомозі двох тяжких танків і тягачів витягли на берег…
Як-же вона опинилася на дні річки ? Ось що виявили Сарненські пошуківці зі школи №5:
Взимку 1944-го під час Луцько-Рівненської операції 58 окрема танкова рота переправлялась через Случ по дерев’яному мосту. Бойові машини ішли одна за одною. Міст, що ледь витримував таку вагу, аж хитався. СУ-76 під номером 30-38, що йшла одинадцятою, раптом різко нахилилась і, перевернувшись, впала в річку. Водію-механіку Валентину Кошелєву вдалося вибратися з крижаної води.  А четверо танкістів так і залишилися на вічний спочинок у водах поліської річки… Саме і він розповів про цей випадок  після того, як прочитав про знахідку в Случі в газеті «Красная звезда».
Завдяки великій роботі пошукового клубу СШ № 5 м. Сарни, її директора Юхима Дишеля, громадського кореспондента, з Рівного вдалося встановити імена загиблих. Старшина Олександр Марченко, 1908 року народження, був родом із Архангельщини, сержант Микола Семенов, 1925 року народження – з Курська, його ровесник – червоноармієць Олексій Авдошин з Новоросійської, боєць Кобилін – зі Сталінградської. Червоні слідопити клубу «Пошук» зв’язалися з рідними загиблих. І вже на святкування 35 річниці Перемоги в Сарни приїхали сестри бійців Авдошина та Семенова. Вони щиро дякували пошуківцям школи за проведену роботу. Побували на меморіалі військової слави, в музеї, де як німі свідки воєнної трагедії, зберігаються експонати: автомат ППШ, ракетниця, ріжки до автомата, запчастини до бойової машини…
5 вересня 1972 року самохідну установку СУ-76 № 30-38 встановили в м. Сарни як пам’ятник воїнам-визволителям. Хоч і не геройські загинули хлопці, але  з того часу височіє  вона на п’єдесталі, нагадуючи жителям і гостям міста про ту страшну кровопролитну війну...


Немає коментарів:

Дописати коментар

МИНУЛЕ НЕ ВЕРНУТИ

Збірка віршів "МИНУЛЕ НЕ ВЕРНУТИ" Автор Олексій Савчин ТЕЧУТЬ ЛІТА Течуть літа, мов  хвилі  У безвість неосяжну  Пристрасні, гіркі...