З архітектурних пам'яток періоду феодалізму і капіталізму до наших днів збереглися костел (1710, вул. Комуністична, 10) і церква (1861, вул. Піонерська, 10). У 1917 р. Дубровицький комітет взяв владу в свої руки і одним з перших привітав перемогу збройного повстання на Рівненщині. Наприкінці лютого 1918 р. початок соціалістичних перетворень було перервано кайзерівської окупацією. 3 грудня 1918 в будинку коваля Лясковца зібралась друга Дубровицька підпільна більшовицька конференція. Зовні, в цілях конспірації, вона нагадувала порядну п"янку в селянській хаті. Конференція виробила план збройного повстання. Увечері цього ж дня підпільники увірвалися в гетьманський караул, напали на казарму, роззброївши переляканих гайдамаків. Інша група повстанців захопила пошту і телеграф. О 18 годині фактично без пострілів і кровопролиття Дубровиця перейшла в руки повсталого народу. Від ревкому трьома колонами повсталі попрямували до графської садибі в горобиних, де за потужними стінами середньовічного замку засів загін гайдамаків. Вночі почався штурм. Кілька разів повстанці відступали під вогнем кулеметів. Зневірившись, вони запалили під стінами замку вози з соломою. Злякавшись пожежі, гайдамаки здалися. По всьому Поліссю розійшлася звістка про повсталу Дубровицю. З усіх кінців поспішали сюди озброєні робітники і селяни.. За участю Дубровицьких революціонерів 8 грудня була проголошена Радянська влада і в Сарнах. Петлюрівська директорія не могла змиритися з існуванням в глибоких тилах Радянської влади. Вона створила спеціальний Дубровицький фронт, на який послала війська. Ревком почав переговори з німецьким гарнізоном у м. Видіборе, де знаходилися військові склади російської армії з часу початку світової війни. Переговори увінчалися успіхом. В руки повсталих перейшли сотні гармат, кулеметів, гвинтівок, тисячі снарядів і патронів. 20 грудня 1918 на нараді командирів загонів було вирішено створити Перший Дубровицький комуністичний повстанський полк.Його командиром був призначений Н. Я. Лясковець, комісаром - Н. Д. Єфімов. У числі десяти рот знаходився і великий загін китайських робітників. При полку були створені кінні ескадрони, кулеметна і підривна команди, обладнали бронепоїзда. У тісному зв'язку з українськими повстанцями діяли білоруські трудящі. Створений ними Поліський ревком перебазувався також в Видібор і почав формувати Перший і Другий Поліські комуністичні полки. В них налічувалося 2500 бійців. На спільних засіданнях українські та білоруські побратими обговорювали питання подальшої боротьби. Під керівництвом більшовиків Дубровицький трудящі стійко відбивали атаки противника. Враховуючи загальну стратегічну обстановку в районі бойових дій, Військова Рада повстанських більшовицьких військ Білорусії і Західної України прийняла рішення відступати для з'єднання з частинами Червоної Армії.Сьогодні в центрі Дубровиці височить величний пам'ятник (архітектор Дер, 1965 р.). На стелі напис: «Учасникам Домбровіцского збройно повстання 1918-1919».
Немає коментарів:
Дописати коментар