Ф. Наконечний.
_________________________
Тебе не бачив я ніколи,
Лиш на світлину я дивлюсь,
Твій ніжний обрис світанковий…
В часи далекі знов вернусь.
В руці гвоздики – твоя тінь…
(Мабуть, порівняння їм гірке?..)
В очах – небесна голубінь
Щасливо сяють оченята,
В них глибину, ну хто ж пірне?
Яке в щасливця буде свято,
Мабуть, небесне – не земне!
На фото знову я дивлюся,
Чарує погляд та краса…
Юність згадать не побоюся:
Були ж колись ці чудеса!
Через віки пам’ять проносить,
Ти, внучко друга, нам прости…
Бо спогад давній волі просить,
Спасибі, дівчинко, й щасти!
23.07.2011 року
Немає коментарів:
Дописати коментар