Виробничий потенціал аграрної сфери Сарненщини

Сільське господарство є  важливою сировинною базою для харчової та легкої промисловості. Саме у цій галузі відбувається безпосередня взаємодія людини з природою, від якої значною мірою залежить її здоров’я, психологічний, нервовий, емоційний стан тощо. Якраз ці факти зумовили зустріч з економістом управління агропромислового розвитку РДА Валентиною Новак.
 - Пані Валентино, сучасний аграрно-промисловий комплекс є важливим сектором економіки України. У ньому зосереджена майже чверть основних виробничих фондів, задіяна п’ята частина населення й виробляється понад 20% валового суспільного продукту. Як щодо виробничого потенціалу аграрної сфери Сарненщини?
 - Він налічує 58 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 35 - ріллі, зареєстровано 55 агроформувань. Загальне виробництво валової про¬дукції в усіх категоріях госпо¬дарств за рік становить майже 190 мільйонів гривень, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах - майже 20 мільйонів гривень. Крім того, у господарствах району утримується 19 тисяч голів великої рогатої худоби, з них 11 тисяч - корів, 27 - свиней і 653 - птиці, у тому числі у сільськогосподарських підприємствах – 4,4 тисячі ВРХ, з них 1,5 тисячі - корів, 1,0 - свиней і 102 - птиці. За рік виробляється до 40 тисяч тонн молока, 5 тисяч тонн м’яса та понад 46 мільйонів яєць. У тому числі сільськогосподарськими підприємствами - до 5 тисяч тонн молока, понад 0,5 тисячі тонн м’яса та понад 22 мільйони штук яєць. Загальна посівна площа сільськогосподарських культур під урожай 2011 року становить 26,5 тисячі гектарів, у тому числі сільськогосподарських підприємств - 7,0. \
   - Як щодо економічних реформ на селі? 
- Поки що не забезпечили значного підвищення ефективності й продуктивності праці. Проте не можна не помітити певних позитивних зрушень. Колишні колгоспи й радгоспи після реорганізації земельних і виробничих відносин адаптувались до вимог ринкової економіки. У цих господарствах спостерігається зростання обсягів виробництва. Сьогодні це високотехнологічні сільгосппідприємства, де вирощують рекордні врожаї, - «Случ» і «Маяк». У сучасних умовах стабілізуючою формою господарювання є особисті підсобні господарства, що гальмують спад виробництва сільськогосподарської продукції і за умов безробіття стримують різке зниження рівня життя сільського населення. Та необхідно зазначити, що тут є свої проблеми: самоексплуатація, домінування ручної праці, невеликі розміри виробництва, тому їх можливості обмежені й вони можуть бути оптимальними, коли їх частка в землекористуванні становитиме 17-20%. Новою для країни формою господарювання є фермерські господарства, що відрізняються від особистих підсобних лише більшими розмірами землекористування. Це дає змогу застосовувати техніку й працювати ефективніше. Процес відтворення досить складний і залежить від природних, науково-технічних, біологічних, соціальних та економічних факторів. Подальший розвиток сільського господарства України можливий тільки при умові переводу ключових системоутворюючих галузей на новітні енерго- та ресурсозберігаючі технології, що здатні створити можливість мати прибуткове виробництво при реалізації виробленої продукції за конкурентоспроможними цінами. Все це вимагає глибоких знань, постійного аналізу, застосування економічних законів. Природнокліматичні умови краю сприяють розвиткові молочного та м’ясного скотарства, а також виробництву картоплі, овочів, зерна, технічних, зокрема льону, та олійних культур. Але економічні можливості аграрного сектору використовуються не повністю. 
- Основною галуззю сільськогосподарського виробництва в умовах Полісся є тваринництво, це зумовлено, насамперед, особливостями природнокліматичних умов, чи не так?
 - У районі розвивається молочно-м’ясне й м’ясне тваринництво. Стабільно, в господарствах найрентабельнішим є виробництво молока. У кращих підприємствах виручка від його реалізації перевищує витрати у півтора-два рази. Варто зауважити, що споживання молока у світі зростає швидше, аніж продуктів харчування загалом. Його виробництво становить майже 609 мільйонів тонн на рік, з яких 85 відсотків припадає на коров'яче. Найбільші виробники - США, Індія, Бразилія та Росія, а найбільший ринок молочних продуктів - Європейський Союз. У світовій закупівельні ціни на молоко постійно зростають. За минулий рік ріст становив від 13% у країнах ЄС, 20,5% - у США до 35-36% - у Бразилії та Росії. - Наявність у нас достатньої кількості природних кормових угідь дозволяє розвивати м’ясне скотарство. Тварини м’ясних порід великої рогатої худоби є досить невибагливими до умов утримання й годівлі, а м'ясо цінується й користується підвищеним попитом. - Худобу м’ясного напряму продуктивності утримують 6 господарств. Зокрема, вирощує й реалізовує племінних нетелів СГПП «Случ», яке має статус племінного заводу з розведення абардин-ангуської породи ВРХ. У господарстві в цьому напрямку досягнуто непоганих економічних результатів. - -Отже, пані Валентино, в умовах підвищення роздрібних цін на молочні та м'ясні продукти на зовнішньому та внутрішньому ринках проглядається чітка перспектива розвитку молочно-м’ясного скотарства. - Крім того, держава стимулює розвиток цього напрямку виробництва шляхом надання дотацій як великим, так і дрібним виробникам. Зокрема, у 2011му році передбачено надання бюджетної тваринницької дотації за поголів’я корів м’ясного напряму продуктивності, телиць, закуплених у населення для вирощування, за реалізоване молоко, вирощені та продані на забій і переробку переробним підприємствам, а також, часткове відшкодування витрат фізичним особам за закупівлю нової установки індивідуального доїння. Також діють програми часткового відшкодування (50%) вартості будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів, закупівлі племінних тварин у лізинг і здешевлення кредитних ставок. - Свинарство – друга за значенням і традиційна для краю галузь тваринництва. Завдяки багатоплідності, скоростиглості, великій забійній вазі, при порівняно незначній витраті кормів на одиницю продукції, свинина відіграє головну роль у загальному виробництві м'яса. - Ефективність свинарства залежить від генетики, технології вирощування й годівлі, здоров'я тварин і якості кормів. У структурі собівартості свинини найбільшу частку становлять витрати на корми (до 70-80%). Понад 70 її відсотків в Україні виробляють переважно в господарствах населення, де використовують застарілі технології утримання та годівлі, тобто годують зерновими сумішами (кукурудза, пшениця, ячмінь) або незбалансованими комбікормами, що спричиняє зниження приростів, збільшення строків відгодівлі, перевитрату кормів та, як наслідок, підвищення собівартості. Отже, галузь потребує нових сучасних підходів до технології виробництва. У районі прикладом сучасного ефективного ведення свинарства є такі підприємства, як ТзОВ «Конов-агро» та «І.З.Трейд». - Галузь рослинництва в господарствах з розвинутим тваринництвом покликана, в основному, забезпечити наявне поголів’я високоякісними кормами. Крім того, традиційними для району є зернове господарство, що спеціалізується на вирощуванні жита, пшениці, вівса, гречки і проса, картоплярство та овочівництво. 
- Останнім часом зростає попит на картоплю та овочі, що стимулює селян до розвитку цих галузей. Картоплярство та овочівництво досить трудомісткі й дають можливість з невеликої площі отримувати значні обсяги продукції, що забезпечує використання невеликих земельних ділянок. Відтак упродовж останніх років відбувається переміщення овочівництва й картоплярства з великих підприємств до дрібнотоварних особистих і фермерських господарств. - На жаль, у районі вже закинули колись високорентабельні галузі - льонарство та хмелярство. 
- Так, і це зумовлено багатьма економічними чинниками. Хоча проводиться реконструкція Рівненського льонокомбінату. Є сподівання, що інвестори вкладатимуть кошти у відродження галузі льонарства. А із зростанням цін на енергоносії, людство почало приділяти більше уваги альтернативним відновлюваним джерелам енергії. Відреагували на пожвавлення попиту на насіння олійних культур і господарства району, які також в останні роки успішно вирощують ріпак, олійну редьку та гірчицю. Крім, того, враховуючи, той факт, що в районі є значна кількість бідних добре зволожених ґрунтів, малопридатних для сільськогосподарського виробництва, є необхідність поширювати вирощування енергетичних культур, зокрема верби. Це багаторічна рослина з дуже високим приростом маси (у 14 разів більшим, ніж ліс), один раз посаджена, росте 25-30 років. З 1 гектару плантації при незначних затратах на вирощування можна отримувати щороку до 30 тонн деревної маси для виробництва пеллет. - Дуже цікава, як на мою думку, ідея. Можливо, хтось нею і скористається. І дякую за змістовне інтерв’ю.
 Розмову вела Марія КУЗЬМИЧ.