Немовичі — село у Сарненському районі Рівненської області.

Немовичі — село у Сарненському районі Рівненської області.

Населення — близько 4,15 тис. жителів, центр сільської ради, розташоване за 12 км від районного центру, за 5 км від залізничної станції Немовичі. Сільраді підпорядковані населені пункти Гута-Перейма, Катеринівка.

Село Немовичі - поселення щонайменше з семивіковою історією. Перша письмова згадка про село належить до 1573 року. Селяни брали участь у визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького. 1859 року в селі відбулося повстання.

Важливим джерелом вивчення історії є могильники. У межиріччі Турії та Горині відкриті 55 могильників поховань Княжої доби. В одному з них (тридцятому) біля села Немовичі Сарненського р-ну виявлено поховання 11-13 ст.н.е., що встановлено по залишках поховального інвентарю, горшку, бронзовому хрестику та кремені для залізного кресала. Могильник в Немовичах свідчить, що на лівому березі Случа жили слов'яни, які сповідували християнство і були підпорядковані Дубровицькому князівству. Основним заняттям, яких було землеробство, скотарство, рибальство, бджльництво та збиральництво плодів дрімучих волинських лісів. Слов'яни були вправними мисливцями, адже в непрохідних хащах водилося безліч звірини. Були і плисаки, які сплавляли ліс по Случі через Горинь до Польщі та Німеччини. Плисаки користувалися величезним авторитетом-бо були сильні і кмітливі.

На чолі громади стояв німий ватаг, який мовчки виконував рішення віче. Всі інші при голосувані, мовчки з необхідними гримасами кивали головами. Через таке німе віче громаду почали називати Німовичами. З часом назва 'Німовичі' транформувалася в Немовичі.

Люди, що поселились на березі Случа звалися волинянами, поліщуками - "...люд слухняний і добрий при врівноваженому поводжені, але в глибині серця-гордий, довго пам'ятаючий правду і чекаючий на хвилю помсти поганим панам. Разом з тим волиняни (волини) вміють зворушливо виявляти вдячність за найменшу допомогу, або просто добре слово, покірно кланяючись і навіть падають до ніг" пише Ю.Крашевський.

Як колись у 1275 році в літописі з'явилась перша згадка про Полісся, де вказувалось, що йшов князь Мстислав Данилович "пустошачи по Поліссю", так і сьогодні пустошить князь "Чернобиль". Багата на людей поліська земля втрачає молодь, а разом з молодю втрачається життєдайне генетичне коріння.

Під час визвольної війни під проводом Б.Хмельницького полковник Іван Богун заїхавши в село окозачив його. Козаки села об'єднались в постанський загін і спалили панські двори шляхтичів Омельницького та Радзицького в с.Німовичі і с.Ізносичі.

Непроста історія села. Разом з Волинню в ньому формувався свій ідентичний поліський етнос у взаємовідносинах підлеглих Польщі, Литви та Росії;

• до кінця 16ст.хазяйнували литовці,
• поляки панували до 1939р., село перебувало в складі величезної Волинської губернії,
• по сумнозвісному, але щасливому для села, пакту Молотова-Рібентропа воно вирвалось з польських

лещат і було підпорядковане українській республіці.

В цьому ж таки 1939р. громада села обрала головою Савчина Олексія, який очолював громаду села до кінця 1945р. Після війни був розстріляний в м.Ровно катами НКВС

Савчин О.М.