Рік села в Україні державні мужі оголошують чи не щороку (ніби село лишень один рік потребує допомоги). Наголошують на необхідності реформування сільського господарства, на залученні молодих спеціалістів до роботи в сільській місцевості, на державній підтримці цільових програм та багато чому ще. І такі гарні слова кажуть, і подекуди мудрі, можливо, й щирі, однак, на жаль, пусті. Адже що слова чиновника без стабільного фінансування та відпрацьованих і продуманих механізмів реалізації? То лишень балачки, або, як нині модно казати, – популізм.
Днями побував в рідному селі Немовичі.Побував і розчарувавася.Поголів"я корів зменшилось в 3-рази. Цікаво тільки, чому зростають ціни на м’ясо, а селяни скаржаться на погану окупність, подекуди й збитковість вирощення поголів’я? Чи не тому, що закупівельники просто знущаються над селянами, даючи їм мізерні кошти за сировину?
Як не згадати про інвестиції, адже саме на цьому зараз акцентують найбільше уваги всі аграрні чиновники. Залучення інвестицій, за словами панів із влади, — один з пріоритетних напрямків роботи.Однак мої односельці вже й забули,що то таке інвестиції і для чого вони потрібні.
Зате незважаючи на те, що село вимирає, податковий тягар на сільські господарства не спадає, закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію непомірно низькі, ціни на дизпаливо стабільно зростають, із сіл втікає за кордон та в міста робоча та інтелектуальна сила, дивно, яким чином ще це поліське село тримається…
Хіба ж то діло,коли молоді сім"ї розпадаються.Бо "молодий"відразу ж після весілля змушений виїжжати
ВідповістиВидалитина заробітки.