Сім’я, яка служить Богу

Торік урожай яблук видався на славу. Раділо подружжя Гаюнів - буде собі чим поласувати й сусідам вистачить. Зараз Олексій Лук’янович і Галина Василівна живуть у гарному чепурному будиночку в с. Немовичі, який колись важкою працею будували. Є в ньому і газове опалення, і вода. Ходять Гаюни до місцевого храму святої Параскеви Сербської, дякують Богу за дітей і не нарікають на долю. Та якщо подивитесь на натруджені руки господаря, то зрозумієте, що вона, доля, в нього нелегка. У багатодітній родині був найменшим. Мати народила семеро дітей, двоє померло. Коли Олексію виповнився рік, пішов з життя 40-літній батько, тож довелося бідувати. Пам’ятає, як з братом узимку їздив у ліс по дрова. Личаки (одна назва!) так витерлися, що по снігу ступав майже босоніж. Поки діставалися хлопці додому, нижніх кінцівок не відчували.А скільки разів на ковзанку босоніж вибігав, бо навіть шматянки на родину не вистачало. У школі провчився декілька років, а згодом у Сарнах здобув професію тракториста. У негоду, мороз не один кілометр довелося долати пішки в місто й назад. Потім - три з половиною роки служби в армії в далекому Владивостоці. Після демобілізації працював механізатором у колгоспі. І на комбайні не один рік збирав хліб. Коли ж здоров’я послабшало, перейшов на тваринницьку ферму. На пенсію вийшов у 63 роки. А з вірною дружиною в парі вже понад півстоліття. Галина Василівна після закінчення семирічки й до пенсії працювала в школі техпрацівницею. Відпустку мала всього 18 днів, та й то не завжди. Могли ви-кликати на роботу і в перший день великодніх свят, і на другий день Різдва… Радістю в родині стали діти. Один за одним народилися два сини - Олексій і Василь, а з часом і донечку Тетяну дочекались. Подружжя почало ходити до храму, обоє співали в церковному хорі. Олексія Лук’яновича, як глибоко віруючу й авторитетну людину, громада обрала старостою храму. І впродовж 27 років чоловік не тільки щонеділі й у свята, а за будь-якої потреби поспішає до святині, аби відчинити двері парафіянам, допомогти здійснити священику службу… Діти підростали. Старший став студентом Українського інституту інженерів водного господарства. Добре навчався Олексій, але через небажання вступити до комсомолу його з вузу відрахували. Нинішнім студентам, які мають право вибору не лише навчального закладу, а й віросповідання, важко, мабуть, повірити в те, що відбувалося з юнаком, який зібрався в духовну семінарію. Його чекали на залізничному вокзалі, щоб перешкодити виїзду. Але не так сталося, як гадалося. Олексій поїхав автобусом у Рівне, а далі - поїздом до Москви. І став невдовзі семінаристом у підмосковному Загорську. Після закінчення семінарії відслужив у війську в Азербайджані. За два роки неодноразово отримував подяки за добросовісне виконання військового обов’язку. Опісля продовжив навчання в духовній академії і через чотири роки почав служити Богу звичайним монахом - послушником у Почаївській лаврі. Згодом поступово піднявся сходинками до диякона, архімандрита, єпископа… Зараз владика Федір - архієпископ у Кам’янець-Подільську. Другий син Гаюнів – Василь - після закінчення школи, технікуму та служби в армії теж вирішив присвятити своє життя пастирській діяльності. Закінчив духовну семінарію, одружився й отримав парафію в Новотроїцьку Донецької області (за 30 кілометрів від шахтарського центру). Служить у храмі й досі. Дочка Тетяна, здобувши середню освіту, працювала в’язальницею. А потім поїхала в Загорськ провідати братів. Там і залишилася. Спочатку працювала швачкою, потім - закрійницею в цеху, де шили одяг священикам. А згодом познайомилась із семінаристом Сергієм. Нині ж Сергій і Тетяна служать у підмосковному храмі, якому вже понад 400 років. У ньому колись вінчався цар Іван Грозний. Чимало зусиль доклало подружжя, щоб відродити колишню його велич. Велику допомогу отримали від держави й російських політиків. - Таня - завідуюча господарством. Вона опікується і великою кухнею, що діє при храмі. Отримання церковного автобуса теж було її турботою та заслугою. Приймали тут і московського патріарха, - не без гордості за свою дитину розповідає Галина Василівна. Трьох донечок виховують Тетяна й Сергій. Двоє з них - 18 та 16 років - здобувають музичну освіту. А найменша, п’ятикласниця, крім музичної, відвідує ще й художню школу. Змалку живуть вони за заповідями Господніми, шанують своїх батьків і дідуся з бабусею з Немович, беручи з них приклад. Коли Тетяна з родиною навідується сюди, обов’язково всі разом відвідують церкву в рідному селі. А ще завжди привозять батькам гостинці, продукти, примовляючи: «Поділіться, мамо, ще з кимось». І Галина Василівна щедро ділиться. Бо ж глибоко поважають людей, служать їм вірою та правдою і в молитвах просять у Господа щастя для України та кожної родини. Марія КУЗЬМИЧ.
Ваш коментар