Немовичі має певні переваги.

Ми вже звикли, що із всіляких трибун,зі сторінок періодичних видань та з екранів телевізорів-перед нами завжди постає узагальнене,усереднене, згорьоване наше село, пропущене через загальні уявлення,стандартні проблеми та через призму статистики, в якій тривожними начерками відображається і розвалена сільська економіка, і вмираючі хутори; і позбавлені молоді, катастрофічно старіючі з забитими навхрест дошками сільські кутки- укупі з безкультур"ям,бездоріжжям,поголовною пиятикою і що найстрашніше нашою вселенською тупістю, яка по відношенню до села проявляється геть у всьому на всіх рівнях влади,починаючи від тих хто бездумно і недбало пише закони за якими повинне жити сучасне село і закінчуючи тими, хто ці закони не читає ,але повинен дотримуватися,бо насправді їх не знає та й не бажає знати.

Зринають з пам"яті картинки. З поміж поліських лісів в"юняться села своїми садибами та нивами лівобережжя річки Случ, які могли б слугувати еталоном краси класичного поліського села,затопленого цвітом садочків,заполоненого красою річкових безмежних лугів.

Навіть зараз можна милуватися і гордитися своїм селом, аби тільки не знати через які складні проблеми сьогодення довелося йому пройти,щоб зберегти своє єство,свою сутність і історію ,і є надія, що і своє... майбутнє.

Розповідати про вплив Чорнобиля та в якому стані залишилося село, як відмерли колгоспи, а все чим жило- було розкрадене,розвалене,занедбано і зневажено- це все одно,що переказувати новітню історію "становлення" сучасного села в Незалежній Україні.

Настільки тут все знайоме,традиційне до болю відоме серцю за всіма подібними селами, в яких кожен із нас побував, або в якому живемо і за яке безпорадно щемить душа.

Немовичі та села, що входять до складу однойменної сільської ради, мають певні переваги над будь-яким віддаленим селом, адже розташовані всього за якихось десяток кілометрів від районного центру Сарни. Якщо підходити з погляду того,що будь якої днини до міста можна добратися будь яким зручним транспортом за декілька хвилин- то це є вагома перевага, але ця близкість призводить до відтоку молодої робочої сили, а ті що залишаються в селі просто відходять у інші світи, все зменшуючи і зменшуючи кількість населення.

В Немовичах добре розуміють, якщо не вдаватися ні до чого такого,що робить село привабливішим,життєздатним, впорядкованим з необхідною соціальною сферою- воно справді загине, перетвориться на безликий хутір. Саме завдяки досить успішній роботі
директора місцевого будинку культури Савчина Віктора Макаровича в селі тримається молодь. Він справедливо вважає, що селянин має бути духовно прив"язаний до свого села, і має почуватися в ньому не гірше від міста.

Не може жити село без твариництва. А коли є тваринництво то конче необхідні ветспеціалісти, бо інакше замість ганджу будуть збитки.Село мало досвідченого ветеринара Савчина Василя Макаровича, якиий в будь який час, незважаючи на незгоди свого життя поспішав на допомогу односельцям, рятуючи занедужавшу худобу. Це теж один з вагомих акцентів, що не дало селу стати хутором.

Немовичи назвати глибинкою у повному розумінні цього слова просто язик не повертається. Посудіть самі: у селі свої школи, дитсадочок,пошта, невеличкі підприємства, газ та котеджі, яким може позаздрити райцентр.

 С.А.М.