Одна львівська історія.

Жахлива історія недавно сколихнула Львів і всю західну Україну. З Іспанії додому привезли мертвого молодого чоловіка. Родині наполегливо пропонували поховати його, не заглядаючи у труну. Можливо, так і сталося б, якби дружина небіжчика не помітила великої різниці у двох документах. В одному з них причиною смерті вказано падіння з риштування, а в іншому документі — зовсім протилежний забоєві діагноз. Мовляв, молодик помер від серцевої недостатності. Саме цей другий документ й викликав у дружини підозру. Вона добре знала свого чоловіка. Він був доволі міцним, мав «залізне» здоров’я, ніколи не нарікав на серце чи якісь інші внутрішні хвороби. І, насамкінець, він був молодим. Тому смерть від хвороби виглядала надто підозрілою. Інша річ — смерть від виробничої травми. Тому молода вдова вирішила труну відкрити, і вже в Україні провести розтин трупа. Лікарі вжахнулися, коли зробили розтин: у тілі не було серця і нирок. На місці серця і нирок були згустки крові. Це означало, що внутрішні життєво важливі органи людини були вийняті тоді, коли чоловік був живим. Тобто тіло молодого українця в Іспанії перетворили у донорський банк. Спочатку з живої людини вийняли нирки, а потім — і серце. Львів закам’янів від жаху. Нині до 7 млн. українців працюють нелеґально у країнах Європи, Азії, Австралії, Америки й Африки. Там вони абсолютно безправні. З українцями за кордоном поводяться як з худобиною. Сотні кращих молодих людей помирають від виробничих травм, хвороб та від нелюдського ставлення до себе. Держава не надає ніякої допомоги своїм громадянам. Тому останнім часом за кордоном процвітає рабство українців та перетворення їх у донорів для багатих буржуїв. Львівська історія — це тільки одна, що набула розголосу, серед десятків тисяч, які щодня трапляються з українцями за кордоном.