Карасин - край карасів і в"юнів

Відстань від м.Сарни – 35 км.

 У письменах Карасин згадується ще з 1544 року (деякі джерела називають дату першої половини 17-го ст.). Перша згадка про нього зустрічається в архіві польських землевласників Любертовичів - Сангушків.

Дані 19-го століття трактують, що с.Карасин при озері Карасин з водним дзеркалом понад 16 га і притоці Случ річки Лисниці належало до Любиковицької волості.

Сарненський краєзнавець Володимир Лєснічук писав:«Уперше відвідати Карасин мені випало в 1947-ому. Добирався до нього на волах від Карпилівки лісовим путівцем. Між цими селами, відразу за містком через річку Лисницю, побачив односторонню алею з ялин і декількох каштанів, праворуч – фундаменти житлових будинків і бараку, а поруч – старий фруктовий сад. Отже, тут був фільварок». За словами старожилів, у цій місцині жив пан Гавронський. Він мав солідну лісову дачу, великий сінокіс з осушувальною системою, ставки, де розводили рибу, а також цегляний завод. Щоправда, сам багато подорожував, а хазяйнувала завзята, але зла й мстива пані. У селі вже на той час був один телефонний апарат, детекторний радіоприймач і чотири гасові лампи. Довкола – ліси та болота. Похмурий пейзаж звеселяло велике мальовниче озеро з карасями та в’юнами. До слова, карасинські сушені в’юни тримали монополію на сарненському ринку. Мешканці села стверджують, що його назва походить від словосполучення «кара сину». Легенда розповідає про молодого парубка, який закохався в дівчину, але вона не сподобалася його батькам. Молодята розлучатись не захотіли, й тоді батько відправив свого неслухняного сина господарювати на віддалений хутір. Такою була кара для нього. Ця подія й дала початок народженню нового села. За іншими переказами, назву йому дало озеро. Саме в ньому у великій кількості водились карасі, а навколо поселились перші люди, які й заснували населений пункт. Цікава історія й озера Озерце. За легендою, селянин, який у святвечір перед Великоднем орав землю, разом з волами провалився під землю. І на цьому місці почало бити джерело, яке на ранок перетворилось у велике озеро. Люди говорять, що і зараз у ніч перед Пасхою чути як селянин поганяє волів. Озеро володіє лікувальними властивостями, адже має великий вміст гліцерину.

Є й озеро “Сомине”. В цих лісах дуже багато боліт з в’юнами, карасями, бобрами. В лісі багато диких кабанів, лосів, вовків. В озеро “Сомине” впадає р.Льва, по якій в озеро запливає багато сомів, звідси й пішла його назва.

Площа озера “Сомине” майже 60 га. Максимальна глибина становить 13 м, дно в ньому піщане. Весь комплекс “Сомине”, прилеглий до однойменного озера, складається з великої кількості урочищ. Найбільшими з них є урочища “Кремінне – Сехівське”, “Любахівське”, а також урочище “Баньки”

У сучасному селі є: школа, побудована в 1956 році, сільський Будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, приміщення сільської ради. Може село похвалитися комп’ютерним класом, торговельними закладами, оновленими вулицями та європарканом навколо навчального закладу.

Запозичено з матеріалу М. Кузьмич