Як тихо, сумно і незвично,

На рідний двір я поглядаю,
На берізку струнку під вікном,
І маму свою я згадаю
З відром у  руці з молоком

Травою в дворі вже вкрилась стежина,
Нагадують батька мені
Старенька січкарня- машина
Й від трактора кола -ремні

Я батькову косу тримаю
І бачу на ній мозолі,
Покоси на лузі безкраї
Глечик молока і хліб на столі

Як тихо і сумно, незвично,
У хаті порожній без них.
Ніхто вже не зве і не кличе,
Немає їх вже  і мій біль не утих

Савчин О.М.
 Закарпаття