ластівки стрімкий політ.
Так зосталися в уяві
місця дитячих моїх літ
На лугах духмяні трави,
грає сонце у ріці.
Чорнява ніч і день смуглявий,
немов циганка на лиці
Як я любив, як я кохав
те літнє небо над річками,
хмарки з шапками,шелест трав
і ніч усіяну зірками
Я любив і я радів,
і пив красу зглибока
твоїх очей і чари слів,
моя, ти доле кароока
Ось, п"ятий десяток відбився на чолі
і осінь причепилася на скронях,
лише любов горить на цьому тлі,
неначе промінь на долонях
В уяві ж виринають спомини дитячі
батько й мама, іще без сивини.
До себе пригортають ніжно, так гарячо
свято бережуть мої казкові сни
Коли мене навчали, полюбити
простих людей і мови красоту.
Рідненькі Ви, мої життєві квіти
Я в серце вкарбував ту пору золоту
Знаю, скільки я б не жив, за любов цю
перед Вами я в боргу,
як боргують квіти сонцю
за ніжні пелюстки, за шепіт на лугу
І там де дитинство ходило,
де вечорами вірив я у рай,
Не одна вже виросла могила,
ти ж, пам"яте живи не помирай...
Березень 2012р.
Немає коментарів:
Дописати коментар