--------------------------
(О.М.Савчин, обробка Ф.Й. Наконечний)
Моя рідна хата над
ставом дрімає,
Дитячого сміху поки що немає.
А пізньої ночі така у
ній тиша,
Що можна почути як
темрява дише.
Сумна та хатина над ставом
біліє,
Та пам’ять про неї чомусь серце гріє…
Коли повертаюсь до
рідного краю,
Своїх ніжок босих
сліди там впізнаю.
**************
Стоїть в зажурі рідна
хата
І вікна дивляться мні
вслід…
Мого життя безмірна
втрата,
Літ молодих опалий
цвіт.
Та вірю: житиме ця
хата,
Не за горами оті дні…
Ще прибіжать сюди
внучата,
Засяє сонце у вікні!
Немає коментарів:
Дописати коментар