___________________
З ребра Ви створені Всевишнім-
В Адама що було не лишнім,
Та був джельтменом наш Адам,
Бо ж міг сказати: „Ні, не дам!”
Не зрозуміти ті події,
Бо ж не було анестезії,
Болі, що їх терпів Адам,
Не знаю, як й представить Вам.
Хоч і завжди Ви кричите,
Як тяжко Вам робити те,
Щоб на світ Божий нас пустить –
Ходить вагітною й родить.
Та до чого оцей психоз –
Вам же дають якийсь наркоз…
А ось як мучився Адам,
Словами я не передам.
Та хоч ребра тоді лишивсь,
Подарок класний получивсь.
І не якесь там немовля –
Красу побачив іздаля.
Навіть не думав про тканину,
Щоби прикрить її невинну.
Тож Єву міцно пригорнув
І в райський сад удвох чкурнув!
***************
З тих пір біжать, летять віки…
Які ж тепер чоловіки?
Ви розберіться до пуття,
Яке було б без нас життя?!
І хоч Ви Єві фору дали,
В красі теж, звісно, обскакали-
Хіба ж були в Єви помади,
Чи косметологів поради?
Про силікон вона й не чула,
Що з ним робити й не збагнула б.
Лиш райські яблука й Адам…
Померти з скуки можна там!
А в Вас – десяток біля ніг
І кожен вірність Вам зберіг;
Ми все чекаємо той час,
Щоб привітати в змозі Вас.
Коли вже ніжність в Вас проснеться,
Усмішка з Ваших вуст зірветься
І, мов зірки, засяють очі –
Тоді згадаєм сни пророчі
І віддамо вже не реберце,
А свою руку, своє серце;
Якщо ж фантазія багата –
Готові ми ще щось додати…
***************/*****
Хто береже нас? Ангели чи люди?
Питання, скажем, не з простих…
Та про небесних ангелів забудем,
Для нас достатньо ВАС земних!
****************************
За оці жарти не гнівіться…
Настрій святковий? Усміхніться!
Ф. Наконечний
Немає коментарів:
Дописати коментар