Як їм ведеться - дізнавалася Павлина Василенко.
Разом їх багато, і майже всі вони мають одне прізвище - Полюхович. Аби розібратися, хто є хто, тут одне одного називають за прізвиськами. На які на селі ніхто не ображається.
У селі Серниках на кордоні з Білоруссю - 3,5 тисячі мешканців. 3 тисячі з них носять прізвище Полюховичі. У сільській школі 95% учнів - люди одного прізвища.
У 10-А дві дівчини - і повні тезкині, й однойменниці: Ірини Григорівни Полюхович. У журналі навпроти їхніх прізвищ - римські цифри. Так і викликають до дошки.
Ірина Полюхович, учениця Серниківської загальноосвітньої школи:
Просто скажуть «Іра» - то ми не розуміємо хто, і обидві встаємо. А так як я перша, а вона друга йде.
Іван Іванович у школі теж мав свого номера. Тепер - єдиний на всю вулицю.
Зате сусіди у Івана Івановича - всі Василі Івановичі Полюховичі. За легендою, Полюховичі в селі з'явилися 1000 років тому. Тоді тутешні землі королева Речі Посполитої подарувала Лук'янові Полюховичу. Його прізвище перейшло до селян, які тут мешкали. А тепер, аби не плутати, хто є хто, люди придумали одне для одного прізвиська.
Однойменцям у сільраді раді. Секретарка каже: мороки менше, коли до шлюбу стають.
Надія Полюхович, секретарка Серниківської сільради:
Ну, вже паспорта не міняє, бо воно залишається Полюхович.
А от кому морока з тутешнім прізвищем - так це поштарям. Раніше на конвертах зазначали прізвиська, тепер це роблять дедалі рідше.
Олена Грицевич, керівниця відділку поштового зв'язку:
Якщо там понятно, хто це такий, кому це нести - то несемо, а якщо ні - то питаємо в сільській раді. Буває, що занесемо не тій людині. Ну буває.
Останніми роками до села приїхало більше іншопрізвищників. Але місцеві кажуть: приспіє час, і всі вони теж стануть Полюховичами.
Немає коментарів:
Дописати коментар