Не варто нарікати на життя

Ще декілька років тому жили в Малих Цепцевичах Тетяна й Володимир Прозапаси, які виховували семеро діток. Молоді, трудолюбиві, у любові й злагоді ростили синів і донечок, плекали в них повагу до Господа й праці.  Нині кожен у селі знає, що господинею в цьому домі є 20-річна Світлана. Матусю ж тяжка недуга безжально звела зі світу ще 4 роки тому. Відтоді Володимир Миколайович самотужки виховує дітей, а всю жіночу роботу з 16 років взяла на свої тендітні плечі їх донечка. Миловидна, гарної статури дівчина сором’язливо привіталась, коли зайшли до просторого будинку. Старанність молодої господині помітили одразу: акуратно застелені ліжка, на полицях прибрано, з кухні доноситься запах свіжоспеченого хліба. Вона не раз бачила, як ненька готовила обід чи вечерю, консервувала на зиму овочі чи викладала у форми тісто. Ще з ранніх літ була для неї першою помічницею. Коли мама хворіла, дівчина вже тоді прала одяг, доїла корову.
     Прикро, що мама не дожила до цих днів, адже благословляти дітей на особисте сімейне життя, бачити їх у парі з коханими людьми, втішатися онуками є, безумовно, найпрекраснішими хвилинами нашого буття. Спілкуючись із Світланою, почула нотки смутку й болю за мамою, яка з дитинства була для неї взірцем порядності й людяності. Це вона навчила її жити з Богом у серці, дякувати за кожен прожитий день, з радістю й молитвою на вустах братись за будь-яку справу. А трудитись дівчині доводиться багато й тяжко. Підтримують її і словом, і ділом найрідніші люди. - Уже впорядкували гуртом город, - ділиться молода господиня. – Висадили картоплю, посіяли буряки, моркву, кукурудзу…
    Разом обробляємо, збираємо врожаї. З дитинства звикли виконувати роботу всією родиною, саме так вчила мама. Особливо вона раділа, коли бачила як піклувались один про одного. Мабуть, для кожної матері щастям є взаєморозуміння і щира дружба між дітьми. Саме так виховуватиму своїх синів і донечок, аби успадковані від батьків зерна людяності, ввічливості й трудолюбивості рясно сходили з покоління в покоління. …Не передати словами вражень від побаченого й почутого. Надзвичайно приємна аура панує в сім’ї Прозапасів. І хоч тут теж вистачає проблем, родина, без сумніву, слугує прикладом для кожного з нас. Адже часто буває в житті так, що, стомившись від буденних труднощів, нарікаємо на життя, про яке інші тільки мріють. Не варто.

Використано матеріал  Ольги Лотоцької

"Зростають сироти під батьківським крилом"