Стоїть село, бо древнє тут коріння

Вулиця мого дитинства

Стоїть  село, бо древнє тут коріння,

Росте село, тут молоді розмай…

Своїх дідів  нащадки це - насіння,

Всміхнись їм доле, Боже помагай!

А згадка ця в дитинство переносить,

Є вулиця в селі, що Вістровом зовуть

Спогад про неї в душу щем привносить.

Тут починався мій життєвий путь.

Я пам’ятаю,  ранньою весною

Лиш човен взмозі доплисти сюди…

Та не була та вулиця сумною,

Де лиш хати і верби край води.

Дитячий галас  звично йшов луною,

Веснянки дзвінко по воді пливли,

Бо розпрощалися  з  зимою,

Сніги пройшли, надії ожили.

Дитинства спогад  в  Вістрів мене манить,

Тут просльозитись не боюсь…

Коли в село заглянуть поталанить,

Корінню верб старих тих  поклонюсь.

                              Червень, 2011 року

Наконечний Ф.Й.