Мій односельчанин, десь у Москві, підчепив місцеву красуню, ну і звісно, кандидаткою у дружини привіз додому - батькам показати. А показати було що: висока й ладна дівчина, неабияка. Стан - мов би виточений, губенята, бровенята, як намальовані, очі - хоч води з них напийся. До того ж професію хорошу має - бухгалтер.
Батькам, як зараз повелося, не залишалося нічого, як прийняти та до весілля готуватись...
А тут , дивись, дівчина вже освоїлася трохи, ну й, вирішила селюкам показати, що не з якоїсь там тульської глини зліплена, що робити теж щось може. Ну, наприклад, корову подоїти. Не складна ж це наука?
Отож загнала вона годувальницю в кущі, в тінь (справа влітку була), фартух причепила, ослінчик поставила, дійничку поруч. І навіть доїти почала своїми ніжними пальцями ... А тут, як на біду, оводи налетіли. Корівка то головою від них відмахахується, то довгим хвостом - нічого не допомагає: кровососи все одно гризуть. Щоб якогось з-під черева відігнати "надоїдливих", корова ногою ...І в дійницю бабах! Хвостом хлоп ... дівчині по обличчю.
Та, бідна, з ослінчика додолу і в крик:
- Роман (то чоловікові), тримай хвіст! Ти, тату, - роги. А я доїти її буду...
... З боку за цією сценою спостерігала свекруха. Все життя вона доїла корову одна, думала, що так і треба. А з'ясовується - ні. Молоді всі зараз роблять по-своєму.
Немає коментарів:
Дописати коментар