Для людини суто технічної, інженерної натури, для якої
найприємнішим трунком був запах каніфолі від паяльника
при монтажі якогось небаченого в селі радіодива, перші
римовані думки стали несподіванкою, навіть для неї самої.
В дитячі і юнацькі роки багато читав, але поезія його в
полон ніколи не брала, адже любив лише прозу і тільки її.
І ось- тобі на, така метаморфоза...
В 1988 році, коли йому стукнуло п"ятдесят появився перший
недолугий вірш. В переддень того ювілею довго не міг заснути,
збагнувши всю суть, всю значимість,оцієї життєвої віхи....
"...Рог изобилия скудеет
Что же там на дне,
Остались только шишки
И коль зима вдали уже белеет,
Проверь дружок,
Запасены ль дровишки..."
А, коли ,того ж таки, 88 року на святкуванні 25-річчя
випуску з інституту привітав своїх колег - випускників
у віршованій формі, то ті подумали,що Федір Наконечний
мабуть теж примудрився сісти на трансформатор, як той
студент, про якого розповідав викладач. Колись він відвідав
один з радіоцентрів, де й зустрів свого колишнього студента.
Звісно той уже був інженером. Викладач здивувався, що той
розмовляє віршами. Прямо Пушкін! В чому причина феномену,
що трапилось? Виявилось, що той сів на високовольтний
трансформатор. Крім просмаленої дірки на штанях обійшлося все
біль-менш благополучно, от тільки після цього...почав писати вірші.
Однак у своїй книзі "Телевізійними стежками" Ф.Наконечний
авторитетно заявляє: "...., що на трансформатор не сідав, хоч
кіловольти для мене теж давно знайомі.."
Особливий стиль і манера автора висловлювати свої думки, задушевна
мелодійна лірика й філософія поетичних рядків викликають асоціації з
образами філософів Сократа, Сковороди, Шевченка. Доведена до
філігранності майстерність і композиційна стрункість рядків
із винятковою музикальністю та пластичністю образів, несе глибокий
життєвий зміст. В кожному рядку відчувається - поет любить людей і
той світ, в якому вони живуть. Йому властиве не лише тонке, а й по
справжньому глибоке відчуття струн людської душі й барв поліської
природи. Мова рядків його віршів ясна, чиста, співуча...
"Птахи у вирій відлітають,
Весна прийде, повернуть знову...
Роки ж за обрієм зникають,
Немов той вітер за діброву..."
Вірші читаються легко і з величезним задоволенням.
Зовсім не відчувається штучності і навмисності в образах,
читаєш і віриш, що це не вигадане, живе і таке колоритне,
яким його бачить романтик, поет-лірик, радіоконструктор і
телевізійник Федір Йосипович Наконечний.
"Є на нашій Україні
Край чудес казкових
Там, де хмари ходять нижче
Верховіть дубових.
Там де Леся - дочка краю
Лукаша зустріла,
Ще й почула, як сопілка
Мавку ворожила."...
Прослухайте -натисніть тут.
Савчин О.М.
Немає коментарів:
Дописати коментар