І тільки злість буває геніальна.
Господь, спаси мене від доброти!
Така тепер на світі коновальня,
що треба мати нерви, як дроти
Господь, спаси мене від доброти!
Така тепер на світі коновальня,
що треба мати нерви, як дроти
Те життя ми називаємо минулим, воно не доцвіло і ті полеглі душі в ту жорстоку братовбивчу криваву пору теж мали живі обличчя, а їх стер з лиця землі нещадний шквал буремної жорстокої війни.
Кінець зими 1944 року. Рівненська тюрма МДБ. Сира, темна з цвіллю на стінах, тісна камера. Од дверей до вікна,од вікна до дверей відмірює останню відстань свого життя Немовицький голова Савчин Олексій, по сільському Лексий Лойничин… Скільки разів пройшов сюди-туди, а вона, ця відстань ні коротшає, ні довшає. Коротшає тільки його життя- неспокійне, напружене, кипуче в розквіті років – лише пройдено 44 життєвих кроків. І ось вже надходить той час, який неможливо відміряти кроками й це життя обірветься, як яблуко під час буревію: впаде і покотиться нікому не потрібне…
П”ять кроків до дверей, п”ять кроків до вікна. Сьогодні вранці в камеру залетів свіжий вітерець, який заніс голос сина Макара : “Батьку де ти?”.. Мабуть причулося…, заболіло серце.
Що ж прийде в цю камеру раніше; воля, смерть і кінець нестерпним мукам? Кінець наближається, але який кінець?… Вкотре приходить думка, як то прикро бути невинною жертвою війни, останнім “куском” нікому не потрібного людського м”яса… Ти приречений на смерть лише за те, що тебе обрала сільська громада своїм головою і якій ти намагався вірно, чесно і самовіддано служити, адже село залишилося не спаленим, жодного юнака або дівчину до Німеччини не вивезли , ніякого спротиву Червоній Армії село не чинило. Навіть жодного “доносу” з села слідство не мало. За що ж тоді смерть? Чому ж такий вирок? – “… за пособничество немцам” – расстрел!… Яке пособництво німцям? Коли обраний громадою і служив селу, а не окупантам. Хіба ж була ще якась, крім німецької, влада? Прикро і боляче помирати ні за що, ні в чому не винуватим. Хіба ж то злочин – служити селу? Але хіба можливо доказати свою непричетність до злочину, коли наперед твоя участь визначена, а доля приречена на смерть незалежно від результатів слідства… Не може бути виправданий безправний і без вини винуватий…
Вчора в кабінеті “опера” проводився допит. Його “трійкою” засудили до “розстрілу”…. Завтра наступить кінець!… А перед очима стояла Дарка, його Дарка. Як вона виживе?,, чи зможе “підняти” і вивести у люди четверо підлітків?, чи не постраждають вони через нього?…”
П”ять кроків до вікна, п”ять кроків від вікна….
І ось вже його ведуть на страту…
І ось вже його ведуть на страту…
“Батьку! Куди тебе ведуть!?- Лексий почув відчайдушний, повний туги, вигук сина Макара.
-Значить вранці, там, в камері не причулося, то все-таки був голос його сина – розпачливо промайнула думка. Озирнувся, знайшов очима в натовпі проводжаючих рідне обличчя сина, перехрестив руки на грудях; пояснивши таким чином , що ведуть його на смерть…
Сіру колону приречених на смерть арештантів пригнали до невеличкого парку посеред Рівного… Зупинили біля заздалегідь приготовленого урвища. Штовхаючи автоматами, вишикували нещасних змучених смертників вздовж ями...
Востаннє пролунала для арештантів команда: “П”ять кроків назад!… Вогонь”"
І все!…
І все!…
Рівненська тюрма.
На місці в’язниці, яка діяла з польських часів до повоєнного періоду (закрита після смерті Сталіна), тепер швейна фабрика…
Меморіальна дошка “Пам’яті жертв рівненської тюрми.
Пам’ятник загиблим за Україну.
м. Рівне, майдан Магдебурзького Права (Соборна, 12).
На місці невеликого парку були поховання жертв тоталітаризму різних періодів. За часів комуністичного режиму територія була розчищена і споруджено будинок міської адміністрації. Перед ним встановили пам’ятник радянському агенту державної безпеки – Н. Кузнєцову, який під час війни діяв проти німецької і української армій.
З отриманням незалежності України пам’ятник перенесений на інший меморіал, а на цьому постаменті 17 травня 1994 р. освячений пам’ятник “Загиблим за Україну”.
В отворі у формі хреста вміщено бутон розквітаючої троянди.
Використаний матеріал.Спогади: жінки голови-Савчин Д.сина голови-Савчина Макара Олексійовича.Архівні матеріали МДБ у Рівненській та Волинської областях.Савчин О.М.-внук.
Немає коментарів:
Дописати коментар