Ні, не відбився я від племені і дому

Ні, не відбився я від племені і дому,
Од вогнища, де пахучий хліб,
Хоч повело життя у долю невідому,
А доля повела та вглиб.

Моє життя - складна й бурхлива повість,
Шукання істини, щастя і відчаю.
Я втратив все. Зосталась лише совість,
Пів-віку я прожив, а щастя все не маю.

Відійшла у вічність мама тихо,
Залишила щемний спогад назавжди
Не зміг тоді повністю спізнати,
Що в неї стільки теплоти.

Давно я зрозумів, що всюди жде,
Підступність, ніжність й чорна зрада.
І в тебе те, що залишилося своє,
Чужа спопелити заздрість рада.

Але знаю теє добре,
Що досягає той мети,
Хто переборе горе,
І сам собі кажу: - не стій , а йди...