На березі зеленім, над Случем

Сідало сонце омите дощем,
На струнах кобзи вечір ніжно грав,
На березі зеленім, над Случем
Ми слухали молитву трав

Довірливо мене ти обіймала,
Все питала,чи люблю, чи ні,
Хоча ти знала й відчувала,
Що найдорожчий я тобі

Твої такі прості слова
У ці хвилини тихі, вечорові.
 Наша історія палка й жива
Надії , радощі й любові

Твої вуста такі запашні і ніжні,
Мов зимові яблука в саду,
Такі жадані, хоть і пізні,
Рви скоріш, а то самі впадуть...