Був день і згинув

Зачинено двері: завішені вікна,

І поглядом довгим я стелю підпер

Був мій День народження, злипаються віка,

Він згас, як і той, що згасає тепер

Чи світло вмикати? Мабуть, що не варто,

Це спроба дешева продовжити день

А день догорів. Без жодних жартів,

Без душевних терзань. Без пустих теревень,

Був день і згинув. Не сердито він жив-

І вмер по простому. Не прагнучи див.

Я ж вірний собі. Та й не буду вже новим,

І лячно буває,  що й сам так  живу я,

Лишень прикидався, що активно я  жив

Надходить пора, коли все зрозуміло,

І не хочеш вже щастя і світу цього,

Тож прощаю всім, що не сміли,

Зрозуміти всього, зрозуміти всього

Піднімається сонце, щоб знову сідати,

Сідає, щоб знову піти в небеса,

В кожного в нас є свої дати,

В кожного своє щастя і своя краса

І чи золото, чи мідь нам осінь насіє

У влаштовані парки та дикі ліси?...

 Видно, кожен збере, що зібрати зуміє,

Кожен творить красу зі своєї душі.

Ми придумали все: тягачі, самоскиди...

Не придумали тільки аналог  душі

Сходить сонце моє, червоніє з Бескиду,

І   розсіялись тумани  і нудні дощі...

Савчин О.М.
Лютий 2012р.
Закарпаття.